Спроби “робити політику” на господарці ведуть до “дикої приватизації” водоканалів в інтересах олігархії.
Україна без тепла та води
Уряд затвердив нові правила надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Формально дане рішення має сприяти покращенню якості послуг, котрі надаються комунальними водоканали. Проте в реальності засноване на голому виборчому популізмі. Адже саме тарифи в Україні є головною темою для політиків. Про них говорять всі. Всі прагнуть їх “знизити”, часто не звертаючи уваги на економічні реалії та українські комунальні реалії зокрема.
Рішення викликало бурхливі обговорення серед фахівців. Зокрема віце-президент Асоціації «Укрводоканалекологія» Ольга Бабій наголосила, що в діях Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є ознаки злочину передбаченої ст.219 Кримінального кодексу України — зумисне доведення до банкрутства великої групи комунальних підприємств. Про те ж саме говорять президент Асоціації “Теплокомуненерго” Арсентій Блащук, наголошуючи, що ринок, на його думку введений для збереження надприбутків приватних компаній.
Схема доволі проста. Комунальним підприємствам регулярно підвищують тарифи на електроенергію та газ. Натомість підвищувати кінцевим споживачам тарифи забороняють. Таким чином різницю між реальним тарифом і тим, які платять люди намагаються покривати за рахунок місцевого бюджету. Політики нагорі активно “жонглюють цифрами”, розповідаючи про чергове “зниження ціни”. Місцева ж громада змушена постійно шукати кошти, для покриття різниці. Інакше в домівках не буде тепла. Зупиняться всі проекти з реконструкції тих самих тепломереж. Зупиняти ремонти вулиць, садочків, шкіл.
Проте головна загроза — коштів не вистачить. Україна перейде на погодинну подачу води. Бракуватиме коштів на тепло.
Дика приватизація в інтересах олігархів
Подібна політика уряду за словами президента Асоціації міст України Олександра Слобожана вже коштувала місцевим бюджетам 19 млрд грн. Якщо ж врахувати потенційні збитки від червневого рішення уряду про “встановлення граничних цін на тепло і гарячу” воду, то додасться ще близько 7 млрд грн. Тобто місцеві громади вже втратили близько 26 млрд грн. До цієї цифри може додатися близько 100 млрд грн, які потрібно буде компенсовувати водоканалам, якщо не змінити тариф для населення.
При цьому місцеві громади змушені діяти в умовах обмежених бюджетних ресурсів. Протягом останніх двох років крім “комунальної різниці” Тернополю доводилося кілька разів виділяти кошти на виплату зарплат освітянам та медикам. Заборгованість виникала через регулярне недотримання урядом зобов’язань щодо перерахування освітньої та медичної субвенції до місцевого бюджету. Альтернатива була проста — втратили лікарів, закрити лікарні, залишитися без садочків та шкіл.
Така “економічна політика” може бути вигідною лише олігархам. Власникам приватних енергетичних компаній. Доведене до банкрутства комунальне підприємство купить тільки монополіст, якому належить енергетична компанія, що постачає електрику та газ. При цьому, він навряд чи вкладатиме великі гроші в модернізацію, як це робить місто.
Простий приклад. У Тернополі з подачі міського голови Сергія Надала розпочато реалізацію масштабного проекту із забезпечення цілодобової подачі гарячої води на всій території міста, покращення якості теплопостачання та зниження вартості витрат як для мешканців, так і для місцевого бюджету. Місто переходить від чотирьохтрубної системи опалення до двотрубної системи, а старі і зношені тепломережі замінюються на ізольовані, зроблені за сучасними технологіями, термін експлуатації яких сягає близько 50-ти років. Вартість таких робіт складає понад 1,7 млн. євро, і на даний час це найбільший обсяг інвестицій, які надійшли в галузь теплопостачання у місті за останні 60 років. За рахунок оновлення обладнання скоротилося споживання електроенергії більш ніж на 15 %, а газу на 17 %. Такі роботи вимагають величезних зусиль із залучення коштів міжнародних інституцій, зокрема ЄБРР та Світового банку. Кожен міжнародний донор дивиться, чи міська громада зможе повернути отримані кредити. Будь-які популістичні рішення і грубе втручання “політики у господарку” ставлять під загрозу усі кредитні програми.
Добрий інвестор не вкладатиме гроші у завідомо збиткові підприємства. А олігарх, який має монополію буде лише викручувати руки, як громаді загалом так і простому тернополянину. Адже він контролюватиме все. І такі негативні приклади є також. Лише минулого року Київ, що має набагато більше ресурсів ніж Тернопіль, змушений був відмовитися від приватного оператора “Київенерго” (належить олігарху Ахметову). Як виявилося пізніше, цей приватний монополіст лиш “орендував комунальні мережі”. Відбувалася лише “косметична модернізація”, “щоб працювало”. А вся діяльність була спрямована на викачування коштів, як з міста, так і з споживача. Комунальні водоканали приватизовуватимуть приблизно так само, як українську промисловість у 90-х. Коли кілька сімей заволоділо всім промисловим потенціалом країни. Саме завдяки тій “приватизації” ми сьогодні маємо олігархічні молонополії у енергетичному секторі.
Крайнім робитимуть місцеве самоврядування
Крайніми за будь-які негаразди робитимуть місцеве самоврядування. На нього спробують перемкнути невдоволення людей за комунальні негаразди. Для цього підключать потужний медіаресурс олігархічних ЗМІ. Знайдуть для цього і відповідні законодавчі підстави. Адже місцеве самоврядування не має права приймати економічно необгрунтовані рішення. Якщо хочемо європейської України, то маємо звикнути підтримувати свою громаду. Захищати її тоді, коли її намагаються знищити економічно задля здобутку політичних симпатій. Варто пам’ятати — є лише один метод боротьби з кусючими тарифами — це енергоефективність і модернізація. Цим шляхом пройшли наші сусіди, Польща, Прибалтика. Цим шляхом йдуть місцеві громади. Адміністративні ж маніпуляції та пусті політичні заяви лише нашкодять всім нам.
Артем Міщенко
