Лише 23 роки…

Жителі Борсуківської громади попрощалися із військовим Павлом Мізоцьким. Чоловіку було 23 роки. Він загинув 28 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області. Чоловік був жителем села Борщівка.

«Герой віддав життя заради кожного із нас, задля миру та свободи, волі та незалежності. Його подвиг назавжди закарбується в історії війни України проти росії.

Павла з нами уже немає, але він житиме у серцях батьків та сестри, друзів, односельців, усіх, хто знав полеглого воїна», – написали на сторінці громади.

Медики боролися до останнього

У селі Серединки Великоберезовицької громади попрощалися з 52-річним військовослужбовцем.

Руслан Зазуляк народився 22 грудня 1971 року, проживав разом із сім’єю у місті Тернопіль. 29 квітня 2024 року під час служби у Збройних силах України потрапив до медичного закладу та помер.

Жителі села Серединки провели в останню дорогу воїна. Прощальна хода пройшла від церкви Перенесення мощей святого Миколая до кладовища, де поховали військовослужбовця Руслана Зазуляка.

У воїна залишились дружина Наталя, син Владислав, донечка Поліна та мама Данія.

«Висловлюємо щирі співчуття усій родині Руслана. Нехай його душа оселиться у Царстві Небесному. Розділяємо біль втрати разом з вами! Вічна пам’ять та шана воїну!» – йдеться у повідомленні на сторінці громади.

Ще одне ім’я, яке золотими буквами буде вписане у книгу пам’яті

У Збаразькій громаді провели в останню дорогу Ігоря Войціховського. Солдат був навідником кулеметного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону. Чоловік отримав поранення 29 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Виїмка Донецької області. Помер в лікарні у Львові 23 квітня. Жителю села Добромірка було 45 років.

«Ігор Войціховський… ще одне ім’я, яке золотими буквами буде вписане у книгу пам’яті української новітньої історії. Виборював перемогу для власних дітей, для рідних. На жаль, переможного дня дочекатися йому не довелося. Від отриманих поранень помер, осиротивши доньку і сина, залишивши немічного батька. Зустрічали Героя і проводжали в останню путь усією громадою. Разом із священниками та родиною воїна місцеві мешканці молилися за упокій його душі у збаразькому сквері Героїв, у рідній домівці Ігоря, у добромірківській церкві, на сільському цвинтарі», – повідомили на сторінці громади.

Став янголом, який тримає над нами небо

У Коропецькій громаді в останню дорогу провели воїна Андрія Данцевича. Чоловік загинув поблизу населеного пункту Переїзне Донецької області. Кулеметнику було 24 роки. У жителя села Вістря залишилися батьки, брат та сестра. У громаді з 27 квітня по 3 травня оголосили жалобні дні.

«Ще один наш захисник став янголом, який тримає над нами небо. Висловлюємо щирі співчуття рідним воїна – матері Галині, батьку Володимиру, бабусі Дарусі, братам Роману та Олександру, сестрі Марійці, знайомим та близьким Героя. Розділяємо біль непоправної втрати…» – написали на сторінці громади.

До останнього жевріла надія, що живий

Підволочиська громада сумує, довелося хоронити воїна 116-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, жителя села Дорофіївка Василя Гусака.

Народився воїн у селі Дорофіївка, одружився, з дружиною народили двох красунь-донечок.

У 2014 році був учасником АТО. З початком повномасштабного вторгнення жив у Польщі, але повернувся додому і знову добровольцем пішов на війну, бо мав загострене почуття патріотизму. До останнього подиху був вірним присязі українському народові.

У липні 2023 року батькам Василя прийшло сповіщення, що Василь безвісті пропав. Надія на те, що син живий, жевріла в серці матері Тетяни до останнього.

Друзі Василя згадують його як відмінного спортсмена. Багато років грав за різні футбольні клуби, а також і в місцевій сільській команді.

Люди розповідають, що він був чуйним, спокійним, врівноваженим.

Висловлюємо щирі співчуття сімʼї, рідним та близьким, односельчанам та побратимам.

Віддав життя за мирне українське небо

У Товстенській громаді попрощалися зі стрільцем-санітаром  Володимиром Попілем. Провести бійця в останню дорогу прийшли жителі громади, побратимами, священнослужителі, друзі. Чоловік загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області. Похоронили військовослужбовця на кладовищі в селі Ворвулинці.

«Втрати найкращих українських синів назавжди закарбовуються в пам’яті та стають дуже гіркими спогадами про війну.

Світла пам’ять про справжнього патріота, українського воїна, який віддав своє життя, захищаючи нас і мирне українське небо, назавжди залишиться і збережеться в серцях тих, хто знав, любив і поважав Володимира», – написали на сторінці громади.

Пішов у вічність воїн, син, батько, брат, товариш

У Борщівській громаді попрощалися із загиблим воїном Олегом Курисем. Чоловік був жителем села Озеряни. Жителі громади, друзі, побратими, представники влади зустріли тіло загиблого військовослужбовця. У громаді оголосили жалобні дні.

Пішов у вічність воїн, син, батько, брат, товариш. На 52 році життя він зробив те, що зветься Подвигом. На що здатний тільки справжній син рідної землі, патріот, Герой. Він поклав своє життя за наш з вами мир і спокій.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Олега.

Нехай світлою і благословенною буде пам’ять про Олега, який не пошкодував життя заради майбутнього України!

Непоправна втрата для громади

Бережанська громада попрощалася з військовослужбовцем Богданом Добрянським. Непоправна втрата на жорстокій війні, яку розв’язали наші одвічні вороги.

Солдат Добрянський Богдан Іванович (19.04.1981 р.- 17.10.2023 р.). – військовослужбовець військової частини А***, заступник командира бойової машини, навідник- оператор. Народився в с. Лісники. Закінчив Бережанську ЗОШ №1. Працював на цегельному заводі в с. Рай. З 16.03.2023 року – на службі в ЗСУ.

Загинув 17.10.2023 року внаслідок наступально-штурмових дій противника, виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Андріївка на Донеччині.

У чоловіка залишилися дружина, двоє неповнолітніх дітей, мати та брат.

Ніхто не міг стримати пекучих сліз

У лікарні помер військовослужбовець Володимир Солтан. Чоловік був жителем села Мухавка Чортківського району. З перших днів повномасштабної війни Володимир приєднався до лав Збройних сил України.

Все село прийшло віддати останню шану Герою. Приїхало багато рідних і друзів з Улашківців, де народився Володимир, де він створив сім`ю, перебравшись згодом до Мухавки. Не могли присутні стримати сліз, коли просив навколішки перед труною батьківського благословення на подружнє життя молодший син Олег, котрий нині воює в рядах ЗСУ. На жаль, не зміг прибути на похорон батька старший син Мар`ян, який нині далеко за кордоном.

У місцевому храмі святої Преподобної Параскеви відспівували померлого від важких ран воїна. Схоронили на сільському кладовищі села Мухавка під Державний Гімн України і військовий почесний салют.

Посмертно вручили почесну відзнаку

У Великих Гаях попрощалися із захисником України Ігорем Войцехівським. Військовому було 38 років.

Ігор Войцехівський загинув 2 травня 2024 року під час виконання бойового завдання біля села Берестове Харківської області.

Попрощатися з воїном прийшли його рідні, близькі, друзі, священники, представники влади і жителі громади.

«Героя поховали з усіма військовими почестями у рідному селі. На його честь пролунав трикратний військовий салют. Дружині полеглого вручили Грамоту пошани та скорботи від Головнокомандувача Збройних сил України та прапор, який вкривав труну. Також від військової частини, у якій служив Ігор, вручили Почесну відзнаку. Висловлюємо щирі співчуття дружині Вероніці, донечці Аліні, сину Максимку, матері Ірині, брату Андрію із сім’єю, усім рідним, близьким та бойовим побратимам Героя. За свободу своєї країни він стояв до останнього», — повідомили у пресслужбі громади.

До останнього захищав Батьківщину

У Гусятинській громаді прощалися з військовослужбовцем Михайлом Тахновським. Бійцю було 40 років.

На захист держави боєць став у 2014 році. Він був снайпером десантно-штурмового батальйону. Загинув Михайло Тахновський 30 квітня 2024 року поблизу села Терни Краматорського району Донецької області.

Провести в останню дорогу воїна прийшли рідні, близькі, друзі, однокласники, військовослужбовці, жителі громади, представники влади та духовенство.

Під супровід оркестру жалобна процесія пройшла до місцевої церкви, де відбулася заупокійна панахида. Опісля в Гусятині на центральній площі біля пам’ятника Незалежності священники відправили молебень за загиблим.

Далі похоронна процесія вирушила до місцевого кладовища, де востаннє нашому земляку віддали військові почесті. Рідним загиблого вручили Грамоту пошани і скорботи.

«У нашій пам’яті Михайло Тахновський назавжди залишиться відважним патріотом, вірним присязі, який з честю і гідністю виконав свій громадянський та військовий обов’язок – до останнього захищав Батьківщину», — йдеться на сторінці громади.

Відважний воїн і знаний волонтер

На Тернопільщині провели в останню дорогу захисника і волонтера Едуарда Хатмулліна. Він був родом з міста Костянтинівка на Донеччині, займався волонтерством з 2014 року. У 2022 році сім’я чоловіка переїхала до Шумська. Едуард став на захист України в лавах спеціального добровольчого підрозділу «Санта». Восени 2023 року перевівся до Збройних сил України. Загинув воїн 3 травня 2024 року.

7 травня кортеж із тілом загиблого українського військового, волонтера Едуарда Хатмулліна зустріли у Тернополі. Колона дорогою до Шумська зупинилася у Вишнівці. Жителі селища вийшли попрощатися з бійцем.

Багато з людей знали Едуарда особисто, розповів отець Святослав Швець. Загиблий був відомий своєю волонтерською діяльністю. Едуард — співзасновник волонтерського об’єднання «Схід та Захід єдині».

«Коли він приїжджав до нас в гості, ми робили благодійні ярмарки, концерти, щоб зібрати воїнам допомогу. І нам це вдавалося. Люди знали його як щирого українця», — розповів священник.

На площі Героїв Майдану відбулося прощання з бійцем. Священники разом з присутніми помолилися за душу воїна.

«Сьогодні не лише одного з найкращих своїх синів втратила Донецька земля, земля українського козацтва. Але і його тлінні останки прийняла Шумська земля. І справді, Схід і Захід сьогодні разом у тому горі», — сказав священник Михайло Найко.

«Здавалося б, вже і серце скам’яніло за ці роки, і нерви вже мали би бути залізними. Але не в цьому випадку.  Сьогодні від нас дійсно пішов найкращий», — сказав командир підрозділу «Санта» Володимир Регеша.

Похоронили військового на місцевому кладовищі. Матері Едуарда Хатмулліна вручили прапор і Грамоту пошани та скорботи.

У загиблого захисника залишилися 16-річний син, дружина, сестра та мама.

Люди навколішки прощалися з військовим

У Козові попрощалися з 47-річним бійцем Василем Височаном.

Чоловік народився та проживав у селищі. До повномасштабного вторгнення працював за кордоном.

«Василя Височана призвали до лав ЗСУ в січні цього року. Він сумлінно ніс військову службу. Його життєва дорога обірвалася на Харківщині», – йдеться у повідомленні.

У військового залишились батьки, дружина та діти.

Прийшли попрощатися з воїном близькі, сусіди, однокласники, військовослужбовці, земляки.

Понад два роки обороняв Україну

Жорстока війна продовжує забирати кращих та приносити горе в оселі українців. В останню путь Шумщина провела 30-річного захисника Олександра Грицюка, який загинув 9 травня поблизу с. Лука Чернігівської області. Наш земляк понад два роки обороняв Україну, виконуючи обов’язки командира автомобільного відділення.

Заупокійна панахида та прощання із Олександром відбулося у рідному селі Обич. Похоронили Героя під залпи пострілів почесної варти на сільському кладовищі. Дружині Героя вручили прапор, яким була накрита труна, та Пам’ятний лист від Головнокомандувача ЗСУ.

«Шумська громада розділяє з рідними та близькими біль втрати. У скорботі та молитві низько схиляємо голови, вшановуючи пам’ять українського бійця. Спочивай з Богом, Герою!» – йдеться в повідомленні на сторінці громади.

Відразу двох синів зустріла Чортківщина

11 травня знову ридала, захлинаючись гіркими слізьми, Чортківщина: відразу двох своїх синів  Антона Білика  та Віктора Войчишина навколішки, додолу схиливши голови у важкій журбі, зустріли краяни.

Антон Білик – зі села Пастуше. На військову службу вступив 27 липня 2023 року. Він був молодшим сержантом, служив командиром піхотного відділення. Та 5 травня відбувся його останній бій, обірвалося молоде життя поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області. Антону назавжди – 25.

Віктор Войчишин – житель села Білобожниця. Солдат, старший стрілець-оператор мотопіхотного відділення. Виконував бойове завдання, боронячи Україну від ненажерливого орка-ворога, поблизу населеного пункту Роздолівка, що на Донеччині. 30 квітня на 35-у році спинився життєвий лік воїна Віктора.

На подвір’ї собору Верховних апостолів Петра і Павла священнослужителі відправили поминальну панахиду.

«Ми дякуємо уклінно всім нашим захисникам. А їх вже так багато полягло… Їх так багато вже є в Господньому раю. Боже, благослови, щоби тієї жертви стало якомога менше. А перемога неодмінно буде! Бо зло ніколи не перемагає! Жодна держава у світі не має стільки пролитої крові, як Україна! Ось ще на двох захисників стало менше… Дякуємо вам, Герої, за ратний подвиг», – сказав отець Володимир Заболотний.

Молодого командира, відважного воїна Антона Білика  похоронили в рідному селі Пастуше. Солдат, вірний син своєї країни знайшов вічний спочинок у рідній Білобожниці.

В лікарні зупинилося серце Героя

У Тернополі на Микулинецькому кладовищі провели в останню дорогу 44-річного бійця Віталія Тимківа. Чоловік був солдатом, кулеметником стрілецького відділення. Помер військовий 8 травня в лікарні через хворобу.

У Будинку скорботи попрощалися з Героєм. Сім’ї вручили Грамоту пошани та скорботи. У Віталія Тимківа залишилися дружина, двоє дітей, мати і сестра. Поховали захисника на алеї Героїв.

Герої не вмирають!

Зоряна ДЕРКАЧ