Дійство, яке з торішнього червня активно з’являється на філармонійній сцені й головне – дуже полюбилося глядачам. Навіть, так би мовити, в міжсезоння – у серпні на численні прохання персонажі мюзиклу знову постали перед публікою.
Балада «Панна Францішка» чи не сторіччя наповнює-бентежить душу романтикою, світлим коханням і водночас тривогою, смутком та драмою. Адже донька галицького різника (мʼясника) Францішка («файна, як янгол, груба, як кишка») щиро покохала фризера (перукаря) – «бравого молодика». Проте батько дівчини не зважив на її почуття, заявивши, що «не для фризʼєра донька різницька». Закохані як спротив цьому «постановили скінчити» життя, з’ївши «два метри кишки із трутизною».
Сюжет, як бачимо, відомий ще принаймні зі Шекспірівської трагедії «Ромео та Джульєтта». Образ фризера (перукаря, цирульника) теж був доволі популярний сто і більше років тому. Згадаймо хоча б відомого Свирида Голохвостого з комедії М. Старицького «За двома зайцями» чи оперу-буфу «Севільський цирульник» Дж. Россіні. Тож якийсь невідомий досі автор написав баладу про галицьких до смерті закоханих Францішку та Фризера. У Тернопільській обласній філармонії вирішили на основі цього твору створити цілий мюзикл «Панна Францішка». І створили.
Скажу коротко: дійство пречудове, яке, як точно зауважила ведуча – заслужена артистка України Адріана Онуфрійчук, переносить в той час, коли музика мала душу, а мрії сягали далеко за обрій.
Музику справді вибрали романтичну, світлу, душевну, в танцювальних ритмах. Ще б пак! Адже, крім балади невідомого автора «Панна Францішка», основу мюзиклу склали пісні забутого через заборону радянською владою, а тепер уже добре знаного нам усім одного із засновників української танцювальної музики до Другої світової війни Богдана Весоловського. «Прийде ще час», «Ти з любови собі не жартуй», «Тихо без слів», «Очі», «Я знов тобі», «Лети, тужлива пісне» та інші твори його отримали своє трактування й виконання у філармонійному мюзиклі. Примітно, що глядач, прийшовши подивитися на «Панну Францішку», насолоджуватиметься не лише піснями Богдана Весоловського, а й деяких інших галицьких композиторів, як-от, скажімо, Степана Гумініловича, який разом з Б. Весоловським був у складі львівського джаз-колективу «Ябцьо» в 1930-х роках і на якого теж чекала сумна доля забуття в рідному краї. Зате цілі покоління нинішніх українців зростали з музикою ще одного галичанина, видатного композитора, Героя України Мирослава Скорика. У канві дійства глядач одразу впізнає його романс «Намалюй мені ніч».
Мюзикл як музично-сценічна вистава – не надто типове явище для філармонії. Це, за словами виконавця ролі Фризера Андрія Оленина, був своєрідний виклик, до того ж серйозний, адже солістам, крім вокальних даних, треба мати й акторські здібності. Новий художній керівник обласної філармонії, диригент Андрій Аркуша не побоявся цього виклику й зініціював роботу над мюзиклом. Запропонував звернутися, зокрема, до творчості Богдана Весоловського. За написання лібрето взявся працівник філармонії, а нині військовослужбовець Максим Мацегорін. Режисерка – Світлана Умриш, балетмейстер – Микола Грушецький. Роль панни Францішки втілюють Марія Лемішка та Анжела Томчук. Дві співачки доносять глядачу й образ Мами, це – народна артистка України Наталія Лемішка й солістка Наталія Бойко. Батька головної героїні мюзиклу грає Святослав Костецький. Є ще тут такий персонаж, як Кум (Василь Піх). Галицьких батярів і панянок відтворюють артисти академічного ансамблю танцю «Надзбручанка». Впродовж мюзиклу на сцені – академічний симфонічний оркестр обласної філармонії під орудою Андрія Аркуші.
Ні, ні про коханого Францішки – Фризера я аж ніяк не забув. Елегантний, закоханий, співучий, романтичний, бравий виходить на сцену в цьому образі Андрій Оленин. Знаємо, що він працював кілька років в драматичному театрі, вже у філармонії був зайнятий у моновиставах за творами Тараса Шевченка, в опері М. Лисенка «Наталка Полтавка», опереті Ф. Легара «Весела вдова», у циклі пісень Ф. Шуберта «Прекрасна мельниківна». Пан Андрій твердить, що, коли на сцені поєднує спів ще з акторською грою – це щастя для нього. Цікавлюся, чи, бува, не прагнув свого Фризера грати у стилі Свирида Голохвостого. Навпаки, працював як актор, вокаліст, аби показати свого персонажа відмінним від інших відомих публіці подібних образів. І це справді так.
Треба сказати, що баладу про панну Францішку співають і наші сусіди – поляки своєю мовою і навіть театралізують. Принаймні одне з таких давніх відео побачив я на YouTube. Ця постановка виражена гротеском, вбрання ж відповідає носіям певних професій, які оспівані в баладі. У філармонійному ж мюзиклі дійові особи одягнені в тогочасні модні наряди. Андрій Оленин мовить, що прагнули зосередитися, підкреслити не одяг людини певного фаху, а радше показати притаманний галицький гонор, гідність і водночас тогочасну культуру та побут.
Андрій Оленин в мюзиклі зайнятий разом з дружиною Марією Лемішкою, яка, власне, втілює образ панни Францішки. Зізнається, коли виступає у подружньому дуеті на сцені, це накладає на нього більше відповідальності.
Звучать прекрасні голоси артистів, линуть мотиви танго та фокстроту, легка музика, романс, джазові композиції й відбувається романтична та гостроподієва дія. І все це – мюзикл «Панна Францішка». Сходіть-но, подивіться, послухайте, відтак, може, й заспівайте!
Микола Шот
Світлини автора
