Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу прокурора на вирок Зборівського районного суду від 29 листопада 2023 року щодо Олени П.
Як встановлено місцевим судом, у період із 25 березня 2022 року по 15 червня 2023 року обвинувачена Олена П., використовуючи спеціалізовану програму “VPN”, зі свого мобільного телефону “Самсунг” обходила блокування доступу українським користувачам до соціальної мережі “Одноклассники” і заходила до власного акаунту “Елена Геоня”, звідки поширювала матеріали, в яких виправдовувала та заперечувала збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році.
Вироком Зборівського районного суду від 29 листопада 2023 року Олену П. визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України (поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році), та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України обвинувачену звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку терміном на 1 рік і 6 місяців.
До відома: ч. 2 ст. 436-2 КК України передбачає покарання у виді обмеження або позбавленням волі – на строк до 5 років, із конфіскацією майна або без такої.
Не погодившись із призначеним покаранням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив цей вирок скасувати, а новим вироком призначити Олені П. покарання у виді 1 року позбавлення волі з конфіскацією належного їй майна, окрім житла. У доповненні до апеляційної скарги просив на підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України застосувати до обвинуваченої спеціальну конфіскацію та передати у власність держави її мобільний телефон марки “Самсунг” із двома сім-картами, з якого вона заходила до соцмережі “Одноклассники”, і він був знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що призначене районним судом покарання відповідало особі обвинуваченої і було співмірним тяжкості вчиненого злочину.
Так, допитана судом Олена П. розповіла, що народилась і проживала у м. Попасна Луганської області. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну у квітні 2022 року вони з чоловіком переїхали до м. Нікополя, а в жовтні 2022 року – на Тернопільщину, де зараз і проживають у м. Зборові, у виділеній їм кімнаті гуртожитку. Дописи в “Однокласниках” публікувала під впливом емоцій, оскільки не розуміла дійсного стану речей у суспільстві, але не мала наміру нікого принижувати. Під час перебування на Тернопільщині зрозуміла, які добрі люди тут проживають, і їй соромно перед ними за вчинене.
Обвинувачена повністю визнала свою вину та щиро розкаялася у вчиненому. Як на стадії досудового розслідування, так і під час розгляду справи у суді активно сприяла розкриттю злочину у найкоротші терміни і погодилась на розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. На думку колегії суддів, це засвідчило, що Олена П. не втратила почуття обов’язку перед державою та суспільством і заслуговувала на довіру. Водночас, постійно проживаючи на території Луганської області, яка з 2014 року частково окупована, вона могла піддатись пропаганді, однак, зважаючи на щире каяття й усвідомлення вчиненого, їй необхідно дати можливість на виправлення без реальної ізоляції від суспільства.
Також районний суд вірно врахував, що вчинене кримінальне правопорушення належало до нетяжких злочинів, зважив на вік Олени П. – 60 років і що внаслідок окупації м. Попасна Луганської області вона втратила житло, є громадянкою України, раніше не судима, за місцем проживання характеризувалась позитивно, тому вірно призначив їй покарання у виді позбавлення волі та дійшов правильного висновку, що її виправлення і перевиховання можливе без ізоляції її від суспільства, та на підставі ст. 75 КК України звільнив Олену П. від відбування покарання з випробуванням, встановив їй іспитовий строк й поклав обов’язки, визначені ст. 76 КК України.
Разом із тим, колегія суддів погодилась із доводами прокурора про необхідність застосувати до Олени П. спеціальну конфіскацію її мобільного телефону “Самсунг” із двома сім-картами, який використовувався нею як знаряддя для вчинення кримінального правопорушення та безпідставно залишеного у власності.
При цьому колегія суддів наголосила, що спеціальна конфіскація не може розглядатись як погіршення становища обвинуваченого у зв’язку із застосуванням до нього заходу примусу від імені держави, оскільки це стало би підставою для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нового вироку. У розумінні закону про кримінальну відповідальність, спеціальна конфіскація є іншим заходом кримінально-правового характеру, що застосовується до винної особи в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України, та не є покаранням в розумінні ст. 50 КК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора задовольнила частково: вирок Зборівського районного суду від 29 листопада 2023 року в частині вирішення питання долі речового доказу – мобільного телефону “Самсунг” – змінила і, застосувавши спеціальну конфіскацію, передала апарат у власність держави.
