4 жовтня 1868 року, 155 років тому, народився академік АН України, доктор філософії, професор, філолог-славіст, літературознавець, мовознавець, фольклорист, письменник, голова НТШ у Львові (1923-1932), голова Народних Зборів Західної України (1939) Студинський Кирило, син Йосипа

Кирило Студинський – історична постать, в житті й творчості котрої національною крайкою переплелися наукова, педагогічна, письменницька, громадська, політична та культурно-просвітницька діяльність.

Майбутнього академіка подарувала світові священнича родина, сім’я пароха церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Кип’ячка, шляхтича гербу Прус о.Йосипа (1836-1909) та Вікторії (1844-1907), дочки о.С.Качали. Кирило освіту здобував у сільській і народній школах та гімназіях м.Тернополя (1878-83) і Львова (1887), на теологічному факультеті Львівського (1887-89) та філософському Віденського (1889-94, Австрія) університетів. А з 1894 р. продовжив вивчення славістики в університеті м. Берлін (Німеччина). Наш земляк володів 6 стародавніми та 10 «живими» мовами.

Педагогічну працю почав у гімназії міста Лева. Від 1896 працював у Кракові (Польща), де викладав польську мову в жіночій учительській семінарії, а від 1899-го – українську мову та літературу в Ягеллонському університеті. З 1899 – дійсний член НТШ у Львові, довголітній директор Філологічної секції НТШ. К.Студинський встановив тісні зв’язки з ВУАН у Києві. Був учасником відкриття пам’ятника письменнику І.Котляревському в Полтаві (1903) і ювілею М.Лисенка (1904). З 1929 р. мав (з перервами) статус академіка АН УРСР.

У 1900 учений повернувся до Львова, з яким не поривав творчі зв’язки. Співпрацював з «Просвітою», редагував із І.Франком видання цього товариства. З 1900 по 1918 К.Студинський працював доцентом Львівського університету. Він був головою учительської громади (1916-20) та членом УНРади ЗУНР (до 1921), першим заступником голови УНРади Р.Перфецького.

За відмову співпрацювати з урядом Пілсудського перебував у роки польсько-української війни 1919-1920 у таборах для інтернованих осіб у Баранові та Домб’є біля Кракова.

У 1922-24 викладав українську мову в Українському таємному університеті у Львові. Студинський був очільником Християнсько-суспільної партії, співпрацював із її друкованим органом «Руслан», а також з двомісячником «Україна», який у 1924-29 редагував М.Грушевський. У роки голодомору в Україні наш земляк очолював Крайовий комітет у Галичині по допомозі голодуючим.

Учений Студинський з 1939 був професором ЛУ і деканом філологічного факультету (до 1941). У 1939 його обрали головою Народних Зборів Західної України. Був і депутатом ВР УРСР та ВР СРСР (від 1940). Політик Студинський врятував від репресій багатьох українців. Він допоміг звільнити з тюрми голову товариства «Сокіл-Батько» Ярослава Благутка та мистецтвознавицю Віру Свєнціцьку.

Був у шлюбі з Леонтиною Вахнянин. У них народилися дочка Ірина (1899-1971) та син Юрій (1903-1965), що з роками став відомим економістом, публіцистом, перекладачем, професором УВУ у Мюнхені…

Вчений Студинський дружив із О.Барвінським., М.Грушевським, Б.Лепким, П.Франком, листувався з В.Антоновичем, А.Чайківським, А.Брюкнером…

28 червня 1941 р. К.Студинський був примусово евакуйований відомством Берії зі Львова в тил радянських військ. За спогадами депутатки Народних Зборів Г.Лінинської нашого краянина і сина І.Франка Петра московити застрелили під час бомбардування санітарного поїзда біля Тернополя. Є й інші версії. Збереглися документи про арешт політика від липня 1941, які свідчать про вказівку М.Хрущова розстріляти свідомих українців.

Науково-письменницька діяльність

Перша наукова розвідка «Дідівська мова» К.Студинського була опублікована у «Зорі» в 1886 р. У 1894 він захистив докторську працю «Картина духовного життя у Малоросії 16-17 ст. зі зверненням особливої уваги на календар. Через два роки в Ягеллонському університеті (Краків) захистив свою працю на тему: «Характеристика і генеза поезій Амвросія Метлинського». Учений-славіст у 1928 працював у Харкові у комісії з укладення українського правопису. Академік, літературознавець, мовознавець, фольклорист К.Студинський залишив нам свою велику творчу працю – понад 500 досліджень українською та польською мовами, серед яких «Львівська духовна семінарія в часах Маркіяна Шашкевича (1829-18432)» (1916), «Лірники» (1894), «Пересторога…» (1895), «Адельфогес…» (1895), «Пам’ятки полемічного письменства кінця 16 і початку 17 ст.» (1900), «Літературні замітки» (1901), «До історії взаємин Галичини з Україною» (1906), «Котляревський і Артемовський» (1901), «Козацтво і гайдамаччина в «Енеїді» Котляревського» (1901), «Генеза поетичних творів Маркіяна Шашкевича» (1896), «Кореспонденція Якова Головацького» (2 томи, 1905 і 1909). Перу вченого також належать твори про українсько-польські взаємини – «Польські конспірації серед руських питомців і духовенства в Галичині вроках 1831-1848» (1908) тощо.

Є серед праць К.Студинського і твори про творчість І.Франка, П.Куліша, Т.Шевченка та інших майстрів пера…

Дослідник історії української літератури цінував творчість нашого безсмертного Тараса Шевченка. Він у 1940 р. у складі делегації письменників і діячів культури України відвідав могилу Кобзаря у Каневі. Літературознавець-шевченкознавець написав такі праці: «Хустина» Тараса Шевченка. Причинок до генези поезій Тарасових» (1897), «Коли вперше появився вплив «Кобзаря» Т.Шевченка, виданого в 1840, на руське письменство в Галичині?..» (1897), «В п’ятьдесятилітє Т.Шевченка» (1911). Він також досліджував інші твори Т.Шевченка і дав високу оцінку творчості письменника, їх значення для української та зарубіжної літератури.

Як письменник К.Студинський залишив нам тритомну прозову поему «Пісня молодости» (1919), яка в одному екземплярі зберігається у Львові. Він – автор віршованих творів і оповідань, які друкувалися в пресі під псевдонімами Вікторин Кость, Зорян тощо.

Вшанування пам’яті

У 1993 р. в с.Кип’ячка на майдані біля школи з нагоди 125-річчя від дня народження відкрито пам’ятник академіку К.Студинському (скульптор І.Мулярчук). Цей талановитий скульптор є також автором погруддя вченого. У рідному селі талановитого літературознавця та мовознавця діє кімната-музей. На честь нашого краянина в Тернополі, Львові та в інших населених пунктах України його іменем названо вулиці.

Року 2016 в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї вшанували пам’ять видатного вченого погашенням пам’ятної марки та конверта. Твори К.Студинського у 1993 р. друкувалися в літературно-громадській газеті «Русалка Дністрова» (Тернопіль).

Іван БАНДУРКА