У Кременці під Миколаївським собором вчені побачили жахіття

Розтрощені, розкидані та розграбовані поховання, людські рештки скидані просто на купу, маленькі домовини, у яких були поховані немовлята, із зірваними хрестами на віку. Таку картину не для слабких нервів ми застали у криптах під колишнім францисканським монастирем, а тепер Миколаївським собором у Кременці. Про це пишуть Терміново.

Дістатися туди працівники Кременецько-Почаївського ДІАЗу змогли лише тиждень тому. Адже усі входи були закриті й замуровані. Підземелля приховують чимало цікавих таємниць, які дослідникам ще лише належить відкрити, – каже директор ДІАЗу Василь Ільчишин. Саме з ним ми сьогодні вирушили на незвичну, ексклюзивну екскурсію та привідкрили двері у загадкову минувшину одного з найдревніших міст Тернопільщини.

Аби спуститися у крипти під старовинним монастирем, треба набратися неабиякої відваги. Наразі єдиний вхід туди – це невеличке віконце, яке по боках периметра має близько 50 см. Далі – крута стіна, висотою біля 2 м. І, якщо вдалося перебороти страх закритого простору із маленьким входом, то далі чекає шок від побаченого.

Поховання у криптах має кілька ярусів

Навколо розкидані відкриті домовини, враховуючи й дитячі, людські кістки скидані в один кут та залишки колись розкішного шляхетського одягу – в інший. Напруги додає усвідомлення того, що це лише верхній ярус поховань і внизу, під ногами може бути ще не один шар домовин.

Усі поховання, які тут бачимо, належать до періоду початку XVII – кінця XVIII століть. Їх загалом може бути декілька тисяч. У тій частині, їх сотня, не менше, – каже Василь Ільчишин. – У мене давно було передчуття, що у криптах собору нас чекатимуть цікаві відкриття. Для пам’яток такого типу вони характерні. Наприклад, під монастирем бернардинців у м. Дубно, сусідньої Рівненщини, знайшли дуже багато усього цікавого. Там навіть ідентифікували окремі поховання поіменно. Про крипти Миколаївського собору можна почути досить небагато.

Зокрема відомо, що на початку 1990-их у соборі робили ремонт. Відтак,  натрапили на підземельні поховання.

Про цю історію згадувалося й у місцевому виданні.

Під костелом було 7 погребів для погребення померлих, де здійснювались поховання монахів, парафіян та фундаторів за їх бажанням. До речі у 1991 році, Кременецька районка “Прапор перемоги” писала про те, що тоді під час ремонту в підвалах Миколаївського собору знайшли людські рештки. Тоді було порушено кримінальну справу. Але уже під час розслідування було встановлено, що люди які були там поховані були римо-католицького віросповідання, про що свідчили рештки одягу, медальйони та ґудзики з написами. Ймовірно серед них були й священнослужителі, парафіяни та члени їх сімей, включаючи дітей“, – писало Кременець. City.

Уперше в сучасній історії поховання під Миколаївським собором відкрили на початку 1990-их

Та наразі жодних з речей, про які йдеться в дописі, у підземеллі не помітили. А тоді, у 1990-их, згідно з процедурою викликали поліцію, яка задокументувала, що криміналу немає. Але, оскільки поховання римо-католицькі (а це моспатріахат розглядає як секту), уся історія завершилася.

Та насправді вона отримала несподіване продовження із приходом нового керівництва у Кременецько-Почаївський ДІАЗ.

Ми довго шукали вхід у ці підземелля. Там, де він мав би бути, закладено. Чому? Вхід був з центрального залу храму, коли здійснювалося поховання, плити відкривали, заносили труну і закривали. Могло бути декілька ходів, адже заможні родини могли мати окрему крипту. Там хоронили еліту, шляхту, меценатів будівництва храму та монастиря, – розповідає директор заповідника.

У кінці XVIII століття, коли Європою прокотилася епідемія чуми, заборонили здійснення поховань на території населених пунктів. Згодом цю практику перейняла й Російська імперія. Тобто точно відомо, що ці поховання датуються не пізніше, ніж кінцем XVIII століттям.

Це видно й по тих домовинах та предметах, які там побачили, – каже Василь Ільчишин. – Глибше йдуть давніші яруси. Крипта закладалася ярусами, які засипалися піском чи глиною і робився наступний шар поховань. Оці верхні яруси вони усі понищені, потрощені та пограбовані, але нижні думаю могли зберегтися.

“Це не те, що варварство, це якась дика наруга над похованнями”

Згідно з законодавством, якщо поліція підтверджує, немає криміналу, насильницьких смертей, то наступний крок священника чи людей, які виявили поховання, мало б бути звернення в органи культурної спадщини, до археологів. Але його не було.

Це не те, що варварство, це якась дика наруга над похованнями. Це пам’ятка національного значення, мала б бути дотримана якась процедура. Це просто осквернення, пограбування і вандалізм у цинічній формі. Це зневага до небіжчиків до залишків культури, яку не вважають своєю. Якщо говорити про люк, яким ми заходили, то він був замурований сучасними матеріалами, які почали використовувати порівняно недавно (монтажна піна, піноблоки). Тобто можна говорити про досить недавнє втручання у поховання. Можемо припустити, що вторгнення у поховання було максимум 10 років тому, а то й раніше. Видно свіжі сліди присутності людини, я як археолог це бачу, що це було недавно. Та ті, хто це зробили не думали ні про що, окрім збагачення. Навіть ґрунт пересівали, аби нічого не упустити, – зазначає Василь Ільчишин. – Ми демонтували вхід. Там була страшенна вологість і спускатися у крипти відразу було небезпечно для життя і здоров’я.

Наразі працівники ДІАЗу складають акт про те, що виявили на місці, роблять фото, креслення, знову ж таки звертаються до правоохоронців. А далі створюватимуть програму комплексних досліджень.

У Кременці не вперше зіштовхуються із ситуацією перепоховання людських рештків з крипт під храмом. На початку 2000-их років на залишки поховань наштовхнулися під колишнім єзуїтським монастирем, нинішнім Преображенським собором.

З Преображенським собором ситуація була дещо інша, – розповідає Василь Ільчишин. – Він був поруйнований і не діяв як храм ще за часів радянської влади. Там ще тоді усе було перерито. Коли у цьому соборі робили ремонт підвалу і будували нижню церкву, то також наштовхнулися на знищені поховання. І дотримувалися також процедури з поліцією. Коли правоохоронці сказали, що це не кримінал, настоятель звернувся до тернопільських археологів, які провели там дослідження десь на початку 2000-их років. Частину кісток тоді перепоховали на цвинтарі, а частину просто у храмі. Тобто поставилися по-людськи.

Розповів директор ДІАЗу й про те, що науковці очікують знайти під час досліджень та коли можна очікувати їх початку.

Цікавим відкриттям там можуть стати залишки одягу. Вони дуже цінні тим, що мало до нас дійшло одягу цього періоду, до того ж шляхти та міщан. Є у похованнях й матеріальні цінності. Там не хоронили бідних людей. Це видно навіть по домовинах. Це й дорогий декор на них, золототкана кайма для оздоблення. Відповідно й у домовини клали дорогі речі. На кришці дитячої домовини, яку ми бачили, теж видно, що зірваний був хрест, він точно був не залізний, а щонайменше срібний, можливо з позолотою. Можемо уявити лише скільки речей, культурних цінностей, артефактів знищено і вкрадено.

Досліджувати крипти почнуть не раніше літа

Усі ці вкрадені артефакти можуть й досі спливати на різних он-лайн аукціонах. Але відстежити їх дуже важко, як і довести, звідки вони саме походять.

Треба про це питати тих, хто донедавна був причетний до керування цими спорудами. Можливо навіть залучати правоохоронців, СБУ, – каже очільник ДІАЗу.

Щодо досліджень, то тут потрібна ціла команда науковців і чимало часу. Окрім археологів, треба залучити й антропологів. Тут не все так просто буде. Необхідно вирішити щось із входом. Адже винести останки сотні людей, а потім й тонни землі, каміння через такий малий отвір просто нереально. До того як копати глибше, потрібно зібрати все, що зараз є на поверхні, описати, структурувати та чисто по-людськи перепоховати ці рештки. Антропологи мають опрацювати ті кістки, записати якусь статистику. Там сотні скелетів, тож простіше, коли фахівці приїдуть в Кременець в експедицію і проведуть дослідження разом з археологами. Археологічні дослідження будуть частиною комплексної роботи над цим ансамблем, який зокрема потребує і ремонту, і реконструкції та реставрації.

Також Василь Ільчишин зазначає, що умови розкопок незвичні. Але в криптах можна до сезону не прив’язуватися, проводити дослідження цілий рік. Початок їх буде не раніше літа.

Нагадаємо, парафія УПЦ залишила Миколаївський собор наприкінці листопада 2023 року. По собі залишили чимало неприємних речей. Серед них понищене і зникле майно, розписані стіни у колишньому духовно-регентському училищі.

Поширити: