Ще років двадцять тому 2020 рік здавався неймовірно далеким та фантастичним. Літаючі автівки, освоєння космосу, міжпланетні протистояння та люди-роботи – це лише частина того, як показували майбутнє у своїх фільмах відомі світові кінорежисери. Напередодні Нового року ми запитали відомих тернополян як вони колись уявляли 2020 рік. А також чим запам’яталися та схвилювали минулі роки та які плани на наступне десятиліття? Ну і звісно, не обійшлося без привітань зі святами.
Ярослав Візняк (Почесний консул Литовської Республіки):
Звичайно ж я собі уявляв, що наші технології, медицина, наука тощо підуть набагато вперед. І це правильно, так має бути, адже час не стоїть на місці, світ розвивається і люди разом з ним. Повна діджиталізація стає незворотною, як і країна у смартфоні в цілому. Але в цьому всьому важливо не загубити саму людину. Мається на увазі, що в нас в епоху різних ґаджетів практично зовсім зникає живе спілкування. Самі люди стають роботами без почуттів, без радості до банальних речей, без емоцій і часто, на жаль, жорстокими. Тому я вважаю, що однозначно літаючі авто, комп’ютери і освоєння космосу – це добре, але в світі сучасних технологій варто не загубити себе як людину, яка здатна любити, переживати, бути емоційною і доброю. Людина – це головне! Інакше ще через кілька десятиліть ми просто станемо роботами, не виключно, що з якимись чіпами в голові абощо.
Останні десять років назавжди вкарбуються в нашу пам’ять відчайдушною боротьбою українських громадян за свої права – це Революція гідності, це наша Небесна сотня і війна, яка, на жаль, досі триває в Україні і забирає найкращих новітніх героїв. Не може не хвилювати те, що щодня гинуть чиїсь сини, батьки, діти, чоловіки.
Ну і Вселенський патріарх Варфоломій надав Україні Томос про автокефалію – це не могло не схвилювати, це не може не пам’ятатися. Мене хвилюють щодня усі події, які відбуваються в моїй країні. Думаю, як і кожного з нас. Щоденна робоча рутина, а в ній переживання за рідних, близьких і за Україну.
Які плани на наступне десятиліття? Ви знаєте, можливо я в своїх планах так далеко не заглядав аж на десятиліття, бо Бог нас вчить працювати важко щодень, радуватися кожному дню і жити його гідно, ніби він останній. Але однозначно в моїх планах й надалі працювати для розвитку нашої країни та ще більшого зближення її з Євросоюзом. І мені однозначно приємно бути Почесним консулом саме Литовської Республіки, адже Литва висловлює свою велику підтримку Україні на її шляху до повної інтеграції в Європу. Тому однозначно, що через десять років я бачу Україну в Євросоюзі без кордонів. Я бачу її без війни, цілісну, з нашим Кримом. Я бачу нашу країну успішною, в якій працюють і розвиваються молоді люди і їм вже не потрібно їхати на заробітки в Європу, адже Європа – це ми. Це країна сильних і розумних людей. Напевно змінитися ми повинні всі, більше прислухатися один до одного від Сходу до Заходу і, що саме головне – чути. Я вірю, що ми переможемо, я вірю, що наших дітей, внуків чекає краще майбутнє і щодня для цього працюю. Бо точно знаю, що країна починається з кожного з нас.
Тому я побажаю у новому році всім чути і прислухатися один до одного, бути добрішими, бо нам всім дуже не вистарчає добра, любити всім серцем, бути щедрими і розумними. Мати хорошу роботу і самовдосконалюватися у ній. Я бажаю всім розвитку внутрішнього і професійного. Ніколи не зупиняйтеся на досягнутому у своєму навчанні, в кар’єрі, в бізнесі, в переконаннях, в будь-чому. Любіть Україну, любіть ближнього, пам’ятайте наших героїв і будьте достойними громадянами нашої держави. Тоді у нас все буде добре.
І звичайно ж бажаю багато здоров’я в кожен дім, дитячого сміху, сліз від щастя. Бажаю, щоб кожен наш герой повернувся до матері, до дитини і дружини. Бажаю всім перемоги та миру. З Новим Роком та Різдвом Христовим, шановні тернополяни.