В експозиції відділу стародавньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею знаходиться одна з найдавніших шопок у музейних збірках нашого краю, датована кінцем ХVІІІ – початком ХІХ століття. Вона вирізана з дерева у стилі класицизму з елементами пізнього бароко. На жаль, місце її походження достеменно не відоме, але швидше за все, що це Тернопільщина.

Різдву належить особливе місце у церковно-календарному році, оскільки саме народження Спасителя стало початком нової ери, заклало основи формування християнського світогляду та сприяло появі нових звичаїв і обрядів у побутовому житті нашого народу. Зокрема, однією із найпопулярніших різдвяних традицій в Україні, як і в країнах Європи та Північної Америки, є встановлення шопок.

За легендою, цю традицію започаткував святий Франциск Ассізький (із благословення папи Гонорія ІІІ) у містечку Греччо в Італії 1223 року. Вважають, що це було зроблено з метою перенесення акценту у святкуванні Різдва Христового зі світського матеріалізму та подарунків на поклоніння Ісусу. Уже через 100 років різдвяні шопки встановлювали у всіх італійських церквах, а згодом –  по всій Європі.

В Україні шопки набули популярності передовсім у західних областях, де традиції їх встановлення передалися внаслідок багаторічної приналежності до католицького Польського королівства, а згодом і Речі Посполитої.

Уже із ХV століття починає активно розвивається іконографія Різдва Христового, яке у наступні століття займає почесне місце у творенні церковного інтер’єру. Сцену Різдва зображають у намісних іконах,  іконостасах, а графічні зображення цього сюжету у стародруках теж стверджують його популярність у давньому українському сакральному мистецтві.

Шопка (термін походить від давньонімецького слова шопа, що означає повітка, накриття) – це макет, який зображає віфлеємську стайню в ніч Різдва Христового. Він може бути як мініатюрним, так і великого розміру.

Його обов’язковими елементами є фігури новонародженого Ісусика, Матері Божої та святого Йосифа. Залежно від варіацій у шопці можуть бути також пастушки,  худоба (овечки, ослик, віл, верблюд), три царі або волхви та інші персонажі.

Колись шопка була схожа на макет двоповерхового будиночка чи своєрідну двохярусну сцену. У ній відбувалися вертепні вистави, які з’явилися на Україні ще у першій половині ХV століття.

Верхній ярус символізував небеса, з яких зійшов Спаситель, і там розпочиналося дійство показом біблійних легенд, а потім переходило на нижню сцену, де розігрувалися комічні народно-побутові сценки з реального життя.  Такі вистави показували на ярмарках, міських площах, по хатах міських та сільських жителів. Таким чином у цих вертепних дійствах поєдналися традиційні народні звичаї різдвяного колядування з біблійними християнськими сюжетами.

З середини ХІХ століття шопка і вертеп отримали окреме чітко регламентоване призначення у процесі святкувань Різдва Христового.

Шопка – символ Різдва, що має вигляд вкритої соломою дерев’яної хатинки, в якій встановлено скульптури дійових осіб, описаних у Святому Письмі й апокрифах, а вертеп – театралізована народна вистава, до складу якої входять біблійні сюжети та історично-побутові сценки.

Потрібно зауважити, що виготовлення шопок було досить дорогою справою. Зокрема, священик  східногалицького містечка Городок у церковній книзі розписав кількість витрачених грошей на створення шопки для храму. Ця сума становила 12,7 флоринів у той час, коли 4 флорини було достатньо для проживання однієї родини протягом місяця. На початку ХХ століття з’явилися надруковані на папері шопки-картинки, які коштували значно дешевше і дуже швидко почали витісняти об’ємні шопки, виготовлені народними майстрами.

На теренах Західної України традиція святкування Різдвяних свят ніколи не згасала, навіть у радянський період. Проте представники старшого покоління напевне пам’ятають, що на римо-католицьке Різдво шопки встановлювали тільки у костелах. Адже в ті часи, коли всі без винятку церковні споруди належали до Православної Церкви Московського патріархату, яка категорично забороняла вшановувати шопку, лише в інтер’єрі римо-католицького храму була можливість побачити лялькове уособлення Різдвяної історії.  Та ті часи відійшли у минуле і зараз ми маємо можливість милуватися різдвяними шопками у храмах різних конфесій.

За матеріалами працівників Тернопільського обласного краєзнавчого музею: наукового співробітника Оксани Зборівської та завідувача сектором Віри Шумської.