На зустріч Героя, здавалося, вийшло усе село Кип’ячка.

Учні Товстолузької школи несли синьо-жовтий стяг. «Пливе кача» тугою сповивала серця усіх, хто йшов дорогою до рідного дому воїна. Сум та біль присутніх піднімав угору весняний вітер, а небо плакало легким теплим дощем. Кожен мовчки дякував воїну за неосяжний подвиг.

«Витирала сльози, що текли рікою, припадала до труни, в якій уже вічним сном спочив її коханий воїн, дружина Ірина. Жінка міцно обіймала діточок, які залишилися без тата», – зазначають у громаді.

З листопада 2024 року родина жила надією, що Віталій живий. Проте дива не трапилось. 23 листопада 2024 року ворожий обстріл забрав життя захисника.

Панахиду відправили на подвір’ї рідного дому. Після цього тіло Героя перенесли до храму Різдва Пресвятої Богородиці.

Похорон відбудеться завтра, 15 квітня, об 11:00.

Громада оплакує та сумує разом з родиною, яка втратила люблячого чоловіка, батька, сина, побратима, хорошого друга.

Царство небесне і вічна слава Герою.

Довідково

Віталія  пішов служити у ЗСУ ще на початку повномасштабного вторгнення.

Досвідчений воїн, командир відділення зенітного ракетного взводу захищав кордони України на різних напрямках.