Ця трагедія сталася у Тернополі два роки тому. Як засудили вбивцю?

27 липня 2023 року колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу потерпілої Марії Д. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 травня 2023 року.

Як встановлено місцевим судом, увечері 5 грудня 2021 року 19-річний Тарас М. на Привокзальному майдані у Тернополі познайомився із 22-річною жителькою с. Лучка Тернопільського району Катериною К. і запросив її у квартиру, яку винаймав на вул. Лозовецькій. Перебуваючи у квартирі, між ними виник конфлікт, в ході якого у Тараса М. виник злочинний умисел убити Катерину К. Він схопив зі столу ніж і наніс ним декілька ударів у різні ділянки тіла потерпілої, спричинивши чисельні поранення шиї, від яких настала її смерть. Обвинувачений виніс тіло на балкон, а потім скинув у двір будинку.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду уродженця м. Ланівці Тараса М. визнано винуватим у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (ч. 1 ст. 115 КК України). Зважаючи, що 7 березня 2023 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тарас М. уже був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК (грабіж, поєднаний з насильством) до 5 років позбавлення волі, суд застосував до нього ч. 4 ст. 70 КК України і остаточно визначив йому покарання – 11 років позбавлення волі.

Також судом задоволено цивільний позов потерпілої Марії Д., матері вбитої Катерини К., та стягнуто з обвинуваченого на її користь 2 млн. грн моральної шкоди.

Не погодившись із судовим рішенням, потерпіла подала апеляційну скаргу і просила призначити Тарасову М. більш суворе покарання, наближене до максимального, передбаченого санкцією інкримінованої йому статті Кримінального кодексу України. (Санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.)

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, дійшла висновку, що суд першої інстанції виніс законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення й обрав вид і міру покарання, пропорційні тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, і підстав для скасування вироку немає.

Так, обираючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував, що покарання повинно відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, бути необхідним і достатнім для виправлення Тараса М. й попередження вчинення ним нових злочинів. Акцентувалося на тому, що обвинуваченого визнано винним у вчиненні особливо тяжкого злочину, його підвищену суспільну небезпечність, спосіб і механізм вчинення злочину. Взято до уваги і те, що Тарас М. уже був судимий, офіційно не працевлаштований, мав на утриманні малолітню дитину, а також думку потерпілої, яка просила призначити максимально суворе покарання. Серед пом’якшуючих обставин: обвинувачений визнав вину та розкаявся у вчиненому, просив вибачення у потерпілої, шкодував про вчинене і бажав відшкодувати шкоду.

Посилання апелянта на те, що Тарас М. формально визнав свою вини та розкаявся, колегія суддів визнала суб’єктивною думкою, як і твердження про вчинення ним злочину у стані алкогольного сп’яніння, оскільки в ході розгляду справи судом не встановлено обтяжуючих обставин.

З урахуванням наведеного, апеляційну скаргу потерпілої Марії Д. залишено без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду  – без змін, повідомили у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду.