Одразу потрапив до танкового батальйону – адже ще під час строкової служби набув військової спеціальності танкіста.

Офіцери комунікаційного підрозділу 33 Окремої механізованої бригади Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ поспілкувалися з оборонцем держави Віталієм Бехом, скориставшись невеликою перервою у бойовій роботі танкіста.

«Спочатку я воював під Комишувахою, на Т-72. Це, звичайно, не «Leopard», а геть інша машина, примітивніша. Але цей танк я знав добре. Прямим наведенням працювали проти рашистів. Надавали їм тоді пару вогників, так би мовити, загасили», – каже воїн.

Потім було Богородичне. Далі – контрнаступ на Куп’янському напрямку Харківської області. А згодом військовослужбовець перевчився на навідника «Leopard», і вже на цій німецькій машині взяв участь у контрнаступі на Запоріжжі – воював біля Роботиного.

Киянин переконаний на основі власного бойового досвіду: «Leopard» – машина більш живуча, ніж радянська техніка. І найголовніше – її екіпаж набагато захищеніший, порівняно з моделями, які клепають «на болотах».

«Німецький танк маневрений, влучний. Дуже добре витримує протитанкові міни і будь які інші ураження. У «Leopard» навіть якщо всередину прилетить, то екіпаж не лише живий залишиться, а навіть може ще й виїхати», – розповідає «Гор».

Але найголовніше в танковому бою – не сама бойова машина, а звитяга й професіоналізм бійців-танкістів. Зрозуміло, що успіх залежить від усіх: і командира, і механіка-водія, і заряджаючого, але влучність навідника часом стає вирішальною.

«Біля Малої Токмачки рашисти гатили по нас ракетами з гелікоптерів. Мій механік був важко поранений – йому відірвало ногу. І попри це він мужньо вивів машину з поля бою, зберіг життя нашого екіпажу!» – каже захисник.

Із Запоріжжя – на Донеччину. Біля Курахового «розбирали» ворожу колону, вистріляли в  тому бою аж 49 снарядів.

«Знищили два танки, дві БМП, один БТр, а на довершення ліквідували ще й три позиції окупантів. А іншого разу, теж біля Курахового, наш «Leopard» навіть після влучання у двигун зміг вивезти нас у безпечне місце!» – пригадує воїн.

За понад три роки бойового досвіду «Гор» навчився не лише добре керувати вогнем танка, а й вивчив його зсередини.

«Інтуїтивно починаєш розуміти свою машину. Відчуваєш, що, де і як. Чому з нею відбувається саме це, а не інше. Чому щось працює, а щось – ні. Було, що разом із нашими ремонтниками лагодили танк просто на полі бою, навіть вузли замінювали. Контролюємо процес ремонту, рекомендуємо, намагаємося максимально все оптимізувати. Адже знаємо цю машину», – розповідає солдат.

На Донеччині бойові дії кардинально інакші, ніж на Запоріжжі. Головна відмінність – величезна кількість ворожих дронів. Росіяни постійно вдосконалюють свої тактику й озброєння. А наші хлопці – оперативно реагують і намагаються бути на крок попереду.

«Ми вже дуже багато чому навчилися. Вивчили не просто карти, а й п**арську тактику. Добре розуміємо, що вони планують і чого саме прагнуть. Обдурити нас вже неможливо. Буває, що під’їздимо просто до самої лісосмуги, де п**арські позиції, і розстрілюємо їх майже впритул», – пригадує воїн.

Найголовніше в танку, переконаний «Гор”»» – це не броня чи озброєння, а чотири людини.

«Ми – екіпаж. Кожен виконує свою роботу. Усі потрібні. Командир знає задачу. Він знає, де знаходиться і куди треба прибути, керує. Завдання механіка-водія – доїхати, довезти екіпаж до точки ведення вогню, а потім – ще й вивезти. Заряджаючий має швиденько зарядити снаряд. А навідник – забезпечити, щоб цей снаряд влучив у ціль. Це називається злагодженість – і вона лишається з тобою на все життя. Танкіст – це назавжди», – переконаний солдат.

«Гор», мобілізований у місті Києві, так пояснює найголовнішу мотивацію на війні.

«Перемога для мене – це не тактичні здобутки, а вихід на державні кордони 1991 року. Не думаю навіть про повернення додому, поки цього не станеться!» – каже військовий.

Тож Віталій Бех продовжує надсилати вогняні «коктейлі» по ворожих цілях.

Для охочих детальніше дізнатися про умови військової служби у цьому військовому з’єднанні та поповнити лави сталевих воїнів у 33 ОМБр подають контактний номер телефону групи рекрутингу: 097 001 3033. Рекомендовано заповнити електронну форму анкети за посиланням https://docs.google.com/forms/d/1YEn2iyJaSoBhBtttdzVmqIHGn-igSXqBPG2-x5NvPjU/edit

Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування «Захід»

Фото Відділення комунікацій 33 Окремої механізованої бригади та з особистого архіву «Гора»