Початок повномасштабного вторгнення застав уродженця Тернопільщини Віталія за кордоном, де він працював у Естонії. Колишній викладач хореографії без вагань залишив роботу в Європі, повернувся на Батьківщину та після перевірки безпеки власної родини одразу мобілізувався до лав Збройних Сил України.
Сьогодні військовослужбовець із позивним та бойовим досвідом обіймає посаду інструктора-кулеметника у складі 211 понтонно-мостової бригади, пишуть Новини Тернопільщини.
Бойовий гарт на сході та медаль Міністра оборони
Бойовий шлях захисника пролягав через найгарячіші ділянки фронту на Харківському, Запорізькому та Донецькому напрямках. Воїн брав безпосередню участь у звільненні українських земель, де разом із побратимами виконував складнопрофільні спеціальні завдання.
Захисник згадує, що під час найважчих боїв головним мотивом для нього залишалася безпека рідних:
-
Фронтова рутина: чергування сплесків адреналіну та страху, які перетворюються на чітке виконання військово-технічної роботи;
-
Поранення та повернення: зазнавши поранення в бою, після курсу лікування воїн одразу повернувся на передову до свого підрозділу;
-
Державна відзнака: за мужність та пролиту кров під час захисту суверенітету України Віталій нагороджений медаллю Міністерства оборони України «За поранення».
«У мене дві сім’ї»: філософія мотиваційного контракту
Окремим етапом військової служби для земляка стало укладення мотиваційного контракту із ЗСУ, який відкрив нові перспективи для кар’єрного зростання та підвищення професійного вишколу.
«Після відновлення я сказав дружині, що повертаюся до своєї сім’ї. Вона здивувалася, але я пояснив: у мене дві сім’ї — одна вдома, а інша у війську. Це Сталеве Братерство, справжня міць та сила», — розповідає воїн.
За словами Віталія, підписання контракту додало йому внутрішньої впевненості у правильності обраного шляху та надало ширші можливості для передачі досвіду молодим бійцям. Інструктор продовжує щоденно працювати заради остаточної Перемоги України.
