Тернопільський поліцейський Андрій Пєцовий разом із побратимами відбивав атаки, знищував техніку армії рф, а також рятував людей на Бахмутському напрямку. Під час виконання одного з бойових завдань отримав важке поранення голови. Перебуваючи наразі на лікуванні, він планує повернутися в стрій, аби продовжувати гнати ворога з рідної землі.
На захист цілісності України Андрій П’єцовий став у 2014 році. Пішов добровольцем в батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Тернопіль». Їхній підрозділ виконував службові завдання на Луганщині.
У 2016 році, коли розпочався набір в патрульну поліцію, не роздумуючи, подав документи та успішно пройшов всі етапи конкурсу.
«Мені подобалася робота в патрульній поліції, але згодом я більше дізнався про спецпідрозділ КОРД. Стати одним із кордівців стало моєю метою», – розповідає Андрій.
Невдовзі він з гордістю носив шеврон кордівця поліції Тернопільщини.
З перших днів повномасштабного вторгнення кордівці Тернопільщини разом із військовослужбовцями ЗСУ та Нацгвардії відбивали російську навалу на Київщині.
Загарбники нищили все на своєму шляху: міста, села. Розстрілювали мирних мешканців. Понад усе хотілося помсти, вигнати ворога з нашої землі, захисти жінок, дітей від звірства окупантів.
Після звільнення Київської області спецпризначенців перебазували на Бахмутський напрямок. Тернопільські бійці почали виконували завдання разом з військовими: знищували ворожу техніку, затримували диверсійні групи, а також рятували цивільних.
«Під час одного відпрацювання ми побачили розтрощене вибухом авто, в ньому перебував закривавлений чоловік, – згадує військовий. – Дівчина-медик стояла біля пораненого, але через шоковий стан не могла надати допомогу. Ми з колегою швидко оглянули потерпілого, звільнили дихальні шляхи, зупинили кровотечу. Впевнившись, що критичних поранень немає, вирішили транспортувати його до госпіталю».
Рятувати людей доводилося і від голоду, зокрема спецпризначенці віддавали цивільним свої сухпайки. Зазвичай це були люди літнього віку, які залишилися в прифронтових населених пунктах. За першої ж можливості поліцейські завозили їм додому продукти.
Під час виконання одного із бойових завдань Андрій потрапив під російський обстріл.
«Ми працювали на підсилення штурмових підрозділів ЗСУ. Рухалися приватним сектором і в якийсь момент нас «засікли» ворожі дрони. Почався обстріл. Вибух пам’ятаю, а далі все, як в тумані. Дякую своїм хлопцям, які тягли мене під кулями в безпечне місце, а потім відвезли в госпіталь», – каже Андрій.
Досвідчені медики Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова провели операцію та замінили пораненому бійцю відсутню частину черепа титановим імплантом.
«Від смерті мене врятувало спорядження. Осколки застрягли навіть в кобурі пістолета. Мене спочатку відвезли до бахмутської лікарні, а згодом в Дніпро».
Попри тривале лікування, Андрій вже планує повернутися в стрій.
«Ніхто з нас не хоче, щоб наші діти бачили війну. Ми всі хочемо жити у вільній країні. Тому ми обов’язково переможемо», – впевнений Андрій П’єцовий.