Це була людина-свято

У Тернополі попрощались із загиблим в російсько-українській війні бійцем Артуром Сніткусом. Він був митцем, представником квір-спільноти.

36 річний захисник загинув 7 червня під час виконання бойового завдання на Донеччині, розповів офіцер міського територіального центру комплектування Віктор Білас.

За словами Віктора Біласа, Артура Сніткуса мобілізували в жовтні 2022 року. Він був кулеметником стрілецької роти.

У Домі печалі священники відправили панахиду. Попрощатися з 36-річним бійцем прийшла його подруга Люся Дрозд.

“Він був дуже впертий і дуже сміливий. Не хотів, щоб йому чимось допомагали. Тобто він сам розбирався з тою ситуацією, в яку він потрапив і з гідністю приймав все, що з ним відбувається. Він співав — це його був основний прояв в мистецтві. Він просто перформер. У всьому проявлялося: і в тому як він виглядав, що він робив, що казав, як він взагалі жив…”

У супроводі оркестру з Дому печалі траурна колона попрямувала на Микулинецьке кладовище. Під час ходи лунали пісні, які виконував Артур Сніткус.

Після Гімну України офіцер зачитав пам’ятний лист від головнокомандувача Збройних сил України.

“За жертовне служіння в лавах Збройних сил України кулеметника стрілецького взводу військової частини А*** сержанта Артура Сніткуса. Як головнокомандувач Збройних сил України, схиляюсь перед відвагою, стійкістю та патріотизмом воїна, чинами якого уславлений Володимирів тризуб. Головнокомандувач Збройних сил України, генерал-полковник Олександр Сирський”.

Під час поховання на Алеї Героїв друзі загиблого бійця запустили конфеті та запалили фаєри.

Подруга загиблого бійця Тетяна Семусь розповіла, чому вирішили провести товариша в останню дорогу саме так.

“Артур був людина-свято. Він не схвалив би більшості процедур, які відбувалися під час панахиди і похорону. І вчора, коли всі розійшлися після панахиди, ми сіли і почали згадувати. Мама нарешті почала посміхатися, згадувати якісь цікаві моменти. Було дуже тепло. І ми вирішили, що Артур в кінці точно хотів би якогось перформанса, якогось шоу. І ми придумали зробити його проводжання таким яскравим, як він був. Хотіли, щоб було багато блискіток, хотіли, щоб були фаєри, ми хотіли, щоб це було легко. Мені здається, що це розрядило ту важку похоронну атмосферу і зараз ми бачимо, що цвинтар виглядає дещо не традиційно, по-іншому. Я впевнена, що Артур би це схвалив. Це наша, напевно, остання шана йому, останній подарунок”, поділилася жінка.

В Артура Сніткуса залишились мама і сестра.

“Легкої тобі дороги, Брате”

У Тернополі попрощалися з бійцем Ігорем Безменовим на позивний “Бізон” та “Гном”. Про це йдеться на сторінці “Схід та Захід єдині назавжди”. Ігор Безменов служив у роті вогневої підтримки 5-го окремого батальйону Української Добровольчої Армії.

“Він був членом організації “Українська народна самооборона” першої ґенерації, ветераном не тільки цієї російсько-української війни, а й інших конфліктів”, — йдеться у повідомленні.

Попрощатися з військовим прийшли рідні, бойові побратими, друзі.

“Особовий склад та командування Тернопільської Крайової Команди УНСО висловлюють щирі співчуття із втратою героя, родині та близьким. Низький уклін матері воя. Легкої тобі дороги на Луки Сварожі, Брате”, — написав у дописі ветеран УНА-УНСО, російсько-української війни, розвідки ЗСУ Ігор Крочак.

Загинув від природної стихії

У Сапогові Борщівської громади провели в останню дорогу учасника бойових дій (АТО, ООС), сержанта запасу Віктора Корчака.

Боєць захищав Україну в лавах Збройних Сил з 2015 по 2021 роки, проходив військову службу по мобілізації та за контрактом. Мав великий військовий досвід та статус учасника бойових дій.

Чоловік трагічно загинув від природної стихії 11 червня цього року. У день похорону йому мало виповнитися 44 роки.

“Плакало небо, плакали люди… Провели в останню дорогу відважного воїна, люблячого сина, доброго брата Віктора Корчака. На жаль, у свій день народження він став Янголом і вже з небес буде тримати небо над своїми рідними, над нами усіма, над Україною. Нехай Господь прийме його душу в Царство Небесне”, — йдеться у повідомленні.

“Не вийшов з бою та не став на коліна

У Влащинцях Лановецької громади попрощалися з 25-річним бійцем Миколою Мельничукою. Чоловік загинув на Донеччині.

У переддень похорону Лановецька громада зустріла кортеж із тілом загиблого. “Лановеччина в сльозах. Вона оплакує своїх Героїв і не може втішитись, бо гинуть найкращі”, — сказав отець Ярослав Вітрук.

На центральній площі Ланівців громадськість об’єдналася у спільній молитві за спокій душі захисника.

“Після панахиди траурний кортеж вирушив до рідного села Миколи — Влащинці. Односельчани рясно встелили трояндами дорогу до батьківського порогу воїна, таким чином висловлюючи йому безмежну шану та вдячність. А згорьована мати все повторювала: “Не так, сину, я тебе чекала вдома…”, — йдеться у дописі.

Щоб провести в останню дорогу бійця, бойові побратими приїхали з самого фронту.

Усі згадують Миколу як доброго юнака, який мав багато мрій і планів, хотів щасливо жити в Україні, але коли прийшла війна, то без зайвих слів пішов захищати сестер, батьків, рідну землю.

“Не вийшов з бою та не став на коліна. Зробив усе, щоб не вмерла Україна!” — сказав отець Микола Плисюк.

Із Миколою Мельничуком прощалися також у Сквері Героїв у Збаражі, оскільки чоловік народився у цьому місті. У 2017 році закінчив Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою.

“Вирізнявся винятковою мужністю, стійкістю і любов’ю до рідного краю. Був добрим і щирим, здобув професію тракториста-машиніста, щоб працювати у мирній галузі сільського господарства. Миколу пам’ятають і вчителі та учні ліцею ТОР, де він старанно навчався і виховував свій міцний характер”, — йдеться на сторінці Збаразької міської ради.

Під звуки залпу та державного гімну України батькам загиблого вручили пам’ятний лист і національний прапор.

Поділяємо біль та горе

Підгороднянська громада зустріла загиблого Героя Ігоря Івановича Погорільця, який востаннє повернуся до батьківського дому. На щиті…

Сержант Ігор Погорілець був призваний на військову  службу в липні 2023 року. Командував піхотним відділенням. Загинув в бою за Україну, її свободу і незалежність 11 червня поблизу населеного пункту Кам’янське Запорізької області. У березні йому виповнилося 52 роки.

Віддати шану Герою прийшли друзі, односельці, мешканці громади, побратими.

“Слава та вічна пам’ять Герою! Хай Господь дарує Царство Небесне та вічний спокій його душі!

Висловлюємо щирі  співчуття з приводу непоправної втрати  рідним, поділяємо їх біль та горе”, – йдуться на сторінці громади.

Був відданим сином своєї Батьківщини

Кременеччина втратила ще одного захисника – молодшого сержанта Романюка Юрія Андрійовича, 09 квітня 1989 року народження, жителя с.Підлісне Кременецької міської територіальної громади.

Гранатометник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А**** загинув 09 червня 2024 року внаслідок вогневого ураження противником під час виконання службових обов’язків на Донецькому напрямку.

Батько, чоловік, син, побратим, з яким випало познайомитися у горнилах війни, Справжній солдат ніколи не був байдужим до своєї важкої чоловічої роботи – захищати рідну землю.

Юрій був відданим сином своєї Батьківщини, мужньо боронив нашу землю від ворожих нападів. За період служби він здобув глибоку повагу серед своїх побратимів.

Завжди воював мужньо й загинув, як справжній воїн. Його самовідданість, патріотизм і сміливість завжди були і будуть прикладом для наслідування!

Мешканці району, представники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, командування та військовослужбовці прийшли, щоб віддати останню шану полеглому бійцю.

“Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям та побратимам Героя. Вічна пам’ять, шана і слава захиснику України!” – написали на сторінці Кременецької РДА.

Герої не вмирають!

Зоряна ДЕРКАЧ