Віктор Литвинчук у новому році бажає тернополянам прозріння

Ще років двадцять тому 2020 рік здавався неймовірно далеким та фантастичним. Літаючі автівки, освоєння космосу, міжпланетні протистояння та люди-роботи – це лише частина того, як показували майбутнє у своїх фільмах відомі світові кінорежисери. Напередодні Нового року ми запитали відомих тернополян як вони колись уявляли 2020 рік. А також чим запам’яталися та схвилювали минулі роки та які плани на наступне десятиліття? Ну і звісно, не обійшлося без привітань зі святами.

Віктор Литвинчук (директор Тернопільського Центру розвитку місцевого самоврядування):

Для мене усі роки, – прожиті і прийдешні, – були втіленням мрії про мою державу з розумними людьми високої культури, заможними і щасливими, які комфортно почували б себе у великій європейській родині.

Минуле десятиліття було динамічним і, як на мене, – трагічним. Гіркі поразки двох найяскравіших світових подій початку 21 століття,  – Помаранчевої революції і Революції Гідності, – уже стали частиною світової історії. Але вони стали й найбільшим розчаруванням українського суспільства. Ми ще не стали дорослими. У цьому наша і біда, і перевага. У світовій історії ви не знайдете випадку, коли досягають успіху, навчаючись на чужих помилках. По-справжньому вчаться тільки на власних. На жаль, названі мною події виявилися трагічними. Суспільство не зрозуміло уроків першої революції і повторило свої помилки в другій. Не оцінило воно й власної гідності, бездарно профукавши здобутки. Великі очікування породжують великі розчарування. Та є надія, що після великого похмілля усе ж настане велике прозріння.

Що буде через десять років? Усе залежатиме від того, як швидко ми подорослішаємо. Зможе наше суспільство оговтатися від запаморочення чи й далі перебуватиме у летаргічному сні? Хочеться вірити, що українці сильна і молода нація, яка з покоління у покоління народжувала плеяди лідерів, здатних розбурхати дрімаючу активність населення. Здатне це населення довести світові, що воно народ чи й далі чухатиме свою потилицю і, як в одній із гуморесок Остапа Вишні, залишиться чухраїнцями із своїм одвічним «а якось воно буде»?..

Бачу свій народ освіченим, культурним, молодим і здоровим. Народ, який у майбутньому здатний бути європейським лідером. Ми обдаровані і талановиті, маємо високі моральні якості, яких уже, на жаль, немає в наших західних європейських партнерів. Але нам треба вчитися. Багато вчитися. Приємно, що у нас є молоді люди, які мають бажання і знання. А досвід? Він неодмінно прийде з часом…

Поширити:

Post Author: Diana