Винуватець трагедії заплатить їм майже 18 млн 562 тис. грн.

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ПрАТ «Тернопільгаз» на вирок Підгаєцького районного суду від 14 липня 2023 року.

Як встановлено судом першої інстанції, 3 січня 2020 року бригада ПрАТ «Тернопільгаз» приєднувала будівлю Угринівської сільської ради до газопроводу. Але під час підключення труби монтажник товариства обвинувачений Євген Ч. не провів зовнішній огляд й опресування повітря (тобто не перевірив на герметичність), не виміряв тиск газу в трубі та не перевірив розгалуження труби під землею. Таким чином, порушив вимоги ст. 14 Закону України «Про охорону праці», розділ 7 «Вимог безпеки під час виконання газобезпечних робіт», інші нормативно-правові акти та інструкції стосовно виконання робіт із підвищеною небезпекою.

Надалі майстер служби будівельно-монтажних робіт ПрАТ «Тернопільгаз» обвинувачена Галина К., не перевіривши, чи є у членів бригади прилад для контролю тиску (манометр) та не проконтролювавши дотримання монтажником Євгеном Ч. вимог газонебезпечних робіт, підтвердила правильність виконаних ним робіт із підвищеною небезпекою згідно з технологічною послідовністю основних операцій.

На трубу, що вела до приміщення угринівського сільського клубу, не було встановлено інвентарні заглушки. Тому, коли того ж дня о 17 год. 45 хв. у сільському клубі перед репетицією виступу Різдвяного вертепу ввімкнули опалення, стався вибух і виникла пожежа. Важкі опіки отримали восьмеро підлітків віком від 12 до 16 років, які перебували у клубі.

Вироком Підгаєцького районного суду працівників ПрАТ «Тернопільгаз» Галину К. та Євгена Ч. визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України (порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов’язана їх дотримувати, що спричинило інші тяжкі наслідки), та кожному призначено покарання – 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатись діяльністю, що пов’язані з виконанням робіт із підвищеною небезпекою, строком на 3 роки. Обвинувачених звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено 3 роки іспитового строку з покладенням обов’язків, визначених п.п.1, 2 ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Також судом задоволено цивільні позови потерпілих і з ПрАТ «Тернопільгаз» стягнуто завдану моральну шкоду: 350 тис. грн – на користь потерпілого Богдана Г. й по 2 млн 592 тис. грн – на користь батьків в інтересах сімох інших неповнолітніх. Крім того, товариство зобов’язали сплатити матеріальну шкоду потерпілим юнакам: Ігорю-Михайлу Г. – 46 тис. 463, 31 грн, Миколі Г. – 566, 83 грн, Сергію Д. – 18 тис. 877 грн та Юрію П. – 1 тис. 993 грн.

Не погодившись із судовим рішенням, цивільний відповідач ПрАТ «Тернопільгаз» подав апеляційну скаргу і просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди на користь неповнолітніх Ігоря-Михайла Г., Миколи Г., Сергія Д. та Юрія П. і зменшити розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим: Богдану Г. – до 50 тис. грн, батькам на користь інших потерпілих юнаків – до 150 тис. грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначив, що суд не врахував кошти, добровільно надані родинам потерпілих упродовж судового розгляду, що не заперечували потерпілі. Вважав, що кошти (йшлося про матеріальну допомогу, надану, залежно від характеру травм, у розмірі від 141 тис. 374 грн до 708 тис. 893 грн) повинні бути зараховані в суму погашення моральної шкоди. Також вказав, що колектив товариства зібрав і передав батькам підлітків 113 тис. грн, а самі обвинувачені добровільно оплатили вартість їхнього лікування у медичних закладах на загальну суму понад 231 тис. 720 грн.

Колегія суддів, детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, дійшла висновку, що суд першої інстанції виніс законне, мотивоване та обґрунтоване рішення, і підстав для його скасування немає. При цьому колегія суддів роз’яснила, що цивільні позови потерпілих були подані з урахуванням коштів, добровільно наданих їм цивільним відповідачем, тобто за мінусом наданої ПрАТ «Тернопільгаз» допомоги на лікування та придбання медикаментів, відповідно до наданих батьками підлітків оригіналів чеків та інших платіжних документів. Ці кошти надавались як матеріальна допомога під час лікування потерпілих від отриманих внаслідок злочину опіків, і вони не можуть бути зараховані в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки поняття матеріальної та моральної шкоди є різними за своєю правовою природою.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходив із пережитих підлітками тривалих фізичних і душевних страждань, які вони зазнали у зв’язку з ушкодженням здоров’я внаслідок протиправної поведінки щодо себе, а також відчуття безповоротності трагедії, самотність, невиправдане горе, пережитий ними стресовий стан, який не дозволяв зосередитись на звичних заняттях, а також неможливість реалізації своїх звичок і бажань, дискомфорт у родинних відносинах, зі знайомими та друзями; довготривалий час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, втрату ними соціальних зв’язків, тривожні думки про майбутнє, тривалу самотність поза колом звичного спілкування.

Усі неповнолітні потерпілі були визнані інвалідами дитинства. Виявлені у них рубцеві зміни м’яких тканин обличчя у місцях загоєння термічних опіків лікарями визнано невиправними, для їх усунення необхідне оперативне втручання, що визнано тяжкими за ознакою невиправного знівечення обличчя.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. При цьому суд першої інстанції дослідив надані потерпілими фіскальні чеки, квитанції та інші документи, в яких відображено найменування ліків та медичних препаратів, період їх придбання, що збігався з періодом лікування, та медичну документацію з призначенням вказаних лікарських препаратів. Окрім того, врахував, що всі ліки використовували для лікування травм, отриманих підлітками внаслідок вибуху газу у сільському клубі, та свідчили про належне підтвердження витрат на лікування потерпілого.

Відтак колегія суддів дійшла висновку, що визначений місцевий судом розміром моральної шкоди відповідав вимогам розумності, виваженості та справедливості. Душевні та фізичні страждання, що зазнали неповнолітні, зважаючи на їх сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не могла бути адекватною дійсним стражданням потерпілих, тому будь-який її розмір міг мати суто умовний вираз.

Стосовно зауважень апелянта, що обвинувачені Галина К. та Євген Ч. одразу визнали свою вину та частково відшкодували завдану потерпілим шкоду, то ці обставини враховано судом першої інстанції при звільненні їх від відбування призначеного покарання з випробуванням.

З урахуванням наведеного, апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ПрАТ «Тернопільгаз» залишено без задоволення, а вирок Підгаєцького районного суду – без змін, повідомили у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду.