Володимир вирішив приєднатися до ЗСУ, попри свої 54 роки. Його син також на фронті, офіцер. У перший день широкомасштабного вторгнення він поїхав до себе в частину, а батько пішов до ТЦК та СП.

Володимир був водієм артилерійського розрахунку. Мав поранення. Він переконаний:

“Цвіт нації весь на фронті. Інші — підтягуйтесь, особливо молоді та енергійні. Самим лише бізнесом країну зараз не втримаєш. Маємо стиснути зуби — до болю — і працювати далі. Заради майбутнього. Я хочу працювати на своїй землі, а не підкорятись якимось зайдам. Я рабом не буду. Ми рабами не будемо”.