Про це Суспільному розповів пресофіцер бригади Юрій Кульпа.
Військовослужбовець із Тернопільщини Микола з позивним Чебурек глушить двигун чеського автомобіля «Татра».
«Щодня є якась робота. Техніка не нова, ламається, але мусить робити. І завтра машина на виїзд. Важку техніку на сході України використовуємо щодня. Вона треба, щоб рити капоніри, бліндажі, окопи», – зістрибує з підніжки кабіни і витирає руки воїн.
«Ви бачите, який ківш? Що він може загребти?» – показує чоловік рукою догори та повертається на 360 градусів.
Військовий обходить важкий автомобіль, відчиняє двері до ще однієї кабіни та каже.
«А це місце для кранівника. На цій «Татрі» мають працювати двоє. В одній кабіні водій, в іншій — кранівник. Гарна машина, але до неї дуже мало запчастин. А техніка завжди має бути справна. Бо тут не таке, як дома: «А, завтра зроблю». Таке ні. Техніка має грати. Десь щось не грає, зразу хлопці говорять: «У мене така от проблема». Зразу щось підшуковуємо, чік-чік-чік, та й вже їде», – розповідає воїн.
Далі Микола веде до крана, який використовують для будівництва фортифікаційних споруд.
«Старенька машина, але машина надійна. Теж був коло неї ремонт, розлетілося клапанне гніздо на п’ятому циліндрі, — зробили. І машина теж в строю», – каже військовий.
Микола долучився до ЗСУ з початком повномасштабного вторгнення. До того, розповідає, пропрацював водієм 25 років.
«Дивився, що батько робить, що дід робить, тай собі навчився», – в армії служить водієм-сапером.
На запитання «чи любите свою роботу любите?» відповідає так.
«Ну, а нє?! Якби не любив, то робив би щось інше. Воно моє», – запевняє Микола.
Запитую військового про його зачіску, а він усміхається.
«Оселедця ношу, напевно, з 2023 року. Раніше був без бороди, а тепер і бороду маю», – розповідає воїн.
У великому ангарі кілька чоловіків ремонтують трактор.
Керує процесом військовий Іван з позивним Дяк.
«Шукаємо причину, десь тре здибати її і треба зробити, бо він був на виїзді, там на передку, приїхав сюди — мотор застукав», – каже, напевно, проблема з мотором.
До повномасштабного вторгнення Росії в Україну Іван займався фермерством. Залишив поле й пішов на війну.
«Мене у квітні 2022 року призвали. Поле в оренду віддав і пішов на війну. Жінку вдома тим полем мучити сенсу нема, бо то буде для неї багато роботи. Закінчиться війна, то назад поле заберу. Буде видно», – розповідає військовослужбовець.
Допомагає з ремонтом військовослужбовець Василь із позивним Матрос. За його словами, справна техніка на війні — це дуже важливо.
«Без техніки не дамо ради. Так як ми того року поставили 7 бліндажів чи 8-м, то вони все викопали. Всі підрозділи залежать від нас. Все ми їм підготовлюємо, вони на готове заїжджають, аж до тапчанів, до столиків і поличок», – додає захисник.
Коли наша знімальна група майже закінчила роботу, знову підійшов Микола.
«Чекайте, чекайте я маю ще дуже важливе сказати, запишіть це. В нашу інженерну роту треба шоферів, трактористів, саперів. Запрошую. Запрошую, козаки, давайте ще во чуть-чуть і дотиснемо», – запросив охочих у штат бригади.
Ірина Моргун
