Схоже, що сподівання на так зване умовне покарання уже немає підґрунтя, про що свідчить судова практика, зокрема нещодавня постанова Верховного Суду щодо жителя нашої області.
Суди не дуже зважають на пом’якшуючі обставини і наголос роблять на такому: відмова від захисту Батьківщини може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, та в умовах воєнного стану є неприпустимою. Враховується підвищена суспільна небезпечність вчиненого злочину, оскільки відмова від захисту Батьківщини може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, та в умовах воєнного стану є неприпустимою. Відповідно до ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Щодо конкретної справи – Бучацький райсуд засудив чоловіка за ухилення від мобілізації до покарання з відстроченням виконання вироку – тобто так званого умовного. В апеляційній інстанції прокурор оскаржив вирок за м’якістю покарання. Відтак Тернопільський апеляційний суд виніс новий вирок, яким визнав обвинуваченого винним за ст. 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації) на 3 роки позбавлення волі.
Верховний Суд, куди звернувся засуджений, залишив вирок апеляційного суду без змін. Те, що чоловік вчинив нетяжкий злочин, визнав свою винуватість, позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, на думку суддів найвищої інстанції, уже було враховано – його засудили за найнижчою межею – до трьох років (санкція статті передбачає позбавлення волі від трьох до п’яти років).
Отож, судова практика для ухилянтів стає дедалі жорсткішою (на початку війни за статтею ст. 336 КК України часто призначали умовне покарання).
Ймовірно, що наприкінці квітня парламент прийме новий закон про мобілізацію. Наразі нардепи час від часу озвучують у публічному просторі тези законопроєкту, у тому числі щодо покарання за ухилення від мобілізації. Та оскільки затяжна «кухня» законотворення триває, говорити про результат передчасно. Проте можна достеменно стверджувати, що пом’якшень не буде.
