…Відспівай мене, матусю, в церкві,

свічечку постав за упокій.

Хай прийме Господь невинну жертву…

Лиш благаю – плакати не смій.

Галина Кухаришин

До останнього подиху відстоював незалежність України

28 червня в останню дорогу провели військовослужбовця, стрільця-санітара механізованого батальйону Івана Івановича ПАРАСКУ, який народився 11 червня 1979 р. у селі Духів Кременецької громади. Прощання з воїном, який загинув 21 червня під час виконання бойового завдання у Донецькій області відбулося на майдані Т. Шевченка у Вишнівці. Поховали Героя у селі Великий Кунинець, де проживає його донька. Завжди привітний і життєрадісний, ніколи не давав сумувати побратимам, умів їх підтримати. Вічна слава та пам’ять Герою!

Дев’ять років на захисті України від москвитів

1 липня у Хоростквській громаді віддали останню шану мужньому воїну, уродженцю с. Перемилів Михайлу Володимировичу КОВЦУНУ (27. 10. 1979 р. н.), який віддійшов у засвіти внаслідок нещасного випадку. Михайло Ковцун  вступив до лав добровольчого батальйону у липні 2015 року. Відтоді відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконував свій військовий обов’язок на передових лініях фронту в зоні АТО/ОСС впродовж 9 років. «Висловлюємо глибокі співчуття родині та близьким Михайла. Разом з вами скорбимо про його втрату» – йдеться у дописі на сторінці Хоростківської міської  ради.

Добровільно став на захист Батьківщини

2 липня у селі Медведівці, що на Бучаччині навіки попрощалися із стрільцем 2 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини … Західного ОТО Василем Юрійовичем МИХАЙЛИШИНОМ (3. 03. 1995 – 28. 06. 2024). Йому було 27, коли прийняв важливе рішення – добровільно стати на захист Батьківщини. Герой загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогорівка на Луганщині. «28 червня. День Конституції України. Василь вирушив на позицію на території Серебрянського лісництва на Луганщині. За декілька днів розпочнеться його довгоочікувана відпустка… Але одна мить і воїн їде додому у труні – ворожа куля снайпера позбавила його життя. Ця страшна звістка гострим мечем вп’ялася в серце його донечці, матері, дружині, братам, друзям, близьким, усій нашій громаді» – йдеться у дописі Трибухівської ОТГ.

Залишив у смутку дружину і дітей

2 липня Тернопільська громада провела в останню дорогу військовослужбовця Юрія Зіновійовича ЯТЧИХУ (6.04. 1975 р. н.), життя якого обірвалося 26 червня під час виконання бойового завдання у Донецькій області. У мужнього воїна,  Героя, який відважно віддав життя за наше майбутнє, залишилося троє дітей – Олександра, Максим, Данило, дружина – Галина. Щирі співчуття родині, всім друзям, близьким, знайомим. Царство небесне Герою. Вічна пам’ять!

Боронив Україну від березня 2024

4 липня Васильковецька громада провела до місця вічного спочинку командира бойової машини-командира механізованого батальйону військової частини А… Петра Євгеновича КРИВОГО (1984 р. н.), який загинув 27 червня внаслідок мінометного обстрілу неподалік населеного пункту Стариця Чугуївського району Харківської області. Петро Кривий боронив Україну від березня 2024 року. Поховали Героя з військовими почестями у родинному селі Васильківці. «Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про українського воїна стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував», – йдеться у дописі Васильковецької сільської ради.

Герою назавжди 22

4 липня у селі Городниця на Підволочищині віддали останню шану молодому, мужньому воїну Володимиру ВИННИКУ. У 22 роки війна обірвала молоденьке життя. Про Володю відгукуються, як про чуйного, доброго та відважного хлопця… «Висловлюємо щирі співчуття сім’ї, рідним, близьким та побратимам загиблого Героя. Сумуємо разом з Вами, підтримуємо в годину скорботи. Світла пам’ять та безмежна вдячність за вірність Батьківщині навіки залишиться у наших серцях – йдеться у дописі Скалатської міської ради.

Напередодні дізнався, що вдруге стане батьком

5 липня у селі Камʼянки, що на Підволочищині в останню земну дорогу провели воїна, солдата 24-тої окремої механізованої бригади Юрія Михайловича ОСТАПІВА (1998 р. н.), який загинув 29 червня під час виконання бойового завдання на Донеччині. Йому назавжди залишиться 26 років.У Юрія була нелегка доля – у 12 померла мати, у 17 – втратив батька. Світлої пам’яті Юрій був лагідним та люблячим батьком, коханим чоловіком, найкращим братом, вірним другом та товаришем. Болить серце від того, що він так ніколи не побачить народження своєї другої дитини. Адже, нещодавно дружина Олена сповістила Юрію приємну новину, що в їхній сімʼї буде поповнення.

Був справжнім патріотом

6 липня до місця вічного спочинку провели Героя, світлу людину, патріота, який любив життя і віддав його за Україну Івана Петровича ДИЧКА (7. 06. 1982 р. н.). Уродженець села Воля, що на Тереболянщині загинув 3 липня на Донеччині внаслідок снайперського обстрілу. Без батька залишились діти, дружина – без люблячого чоловіка, а мати – без улюбленого сина. Попрощатися з Іваном та віддати шану воїну прийшло багато людей: рідні, друзі,побратими,представники влади, духовенства, односельчани. Поховали Героя у родинному селі. «Щирі співчуття родині, всім друзям, близьким, знайомим. Схиляємо голови перед мужністю нашого захисника», – йдеться в повідомленні Микулинецької селищної ради.

«Поховайте мене там, де народився…»

6 липня віддали останню шану військовослужбовцю,  жителю села Вівся, що на Козівщині Володимиру Володимировичу ГРЕЧАНОМУ, який загинув 1 липня  поблизу Білогорівки на Луганщині. Володимир народився 1 лютого 1995 року в селі Джурин на Чортківщині. В 2010 році разом із сім’єю переїхав на постійне місце проживання у село Вівся. Цьогоріч у лютому був призваний до лав ЗСУ оператором аеромобільного взводу. Про Володимира згадують лише хороше – був добрим, працьовитим, завжди готовим допомогти, грав у футбол… У полеглого залишилась мати, вітчим та сестра. «Якщо раптом щось зі мною станеться – поховайте мене там, де народився..», – мовив він рідним, ідучи на війну. Вони виконали його волю, поховавши Героя у родинному селі.

Дива не сталося…

7 липня у селі Бурдяківці, що на Борщівщині в останню земну дорогу провели воїна, солдата, стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької  роти однієї з військових частин  Олега Васильовича КРАСНОПЕРУ (14.  09. 1979 р. н.) з яким був втрачений зв’язок від грудня минулого року. Були кілька важких місяців очікувань та сподівань, надія на добру звістку… Однак, війна жорстока та невблаганна.  Олег Каснопера, який у числі перших став на захист Батьківщини, загинув 24 грудня 2023 р. при виконанні бойового завдання на території Харківщини. Цього дня група військовослужбовців, до складу якої входив Олег обороняла бойові позицій. Ворог після обстрілів штурмував позиції. Доля декількох військовослужбовців була невідомою… У скорботі залишилися мама Надія, дружина Тетяна, родина, численні побратими.

Загинув на Харківщині

7 липня у с. Старий Почаїв Почаївської міської ради Кременецького району віддали останню шану військовослужбовцю, командиру бойової машини механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А****, старшому сержанту Василю Миколайовичу КОЛЕСНІКУ (8. 07. 1972 р. н.), який загинув 2 липня внаслідок застосування КАБу на території Харківської області. Щиро співчуваємо рідним та близьким через непоправну втрату. Нехай памʼять про Василя залишиться в наших серцях, а його героїзм буде прикладом для майбутніх поколінь.

Ховали разом з дружиною і сином

8 липня у Шумська громада попрощалися із 32-річним військовослужбовцем Миколою Олександровичем ГВОЗДЯРЕМ та з його дружиною Тетяною та 6-тирічним сином Андрійком, які загинула 6 липня внаслідок жахливої ДТП на Рівненщині. Микола Гвоздяр, перебуваючи у відпустці, із дружиною та сином поверталися з м. Рівне. Напередодні хлопчику виповнилося 6 років, тому сім’я відвідали зоопарк. Маршрутне таксі зіткнулося із транспортним засобом, що рухалося навпроти. Уродженець Шумська Микола Гвоздяр з родиною проживав у м. Шепетівка Хмельницької області. Справжній патріот став на захист України ще в період антитерористичної операції у 2018 році. Брав безпосередню участь у бойових діях на Донеччині та Луганщині. Сотні людей прийшли до церкви у Шумську, щоб віддати останню шану сім’ї родині Гвоздяр. Покладали біля трун квіти та дитячі іграшки. З військовими почестями попрощалися із бійцем на місцевому кладовищі.

Життя зупинилося після тривалого лікування

9 липня у с. Петриків Великоберезоцької громади провели  в останню дорогу військовослужбовця 35-того окремого стрілецького батальйону, стрільця-помічника гранатометника, солдата Володимира Омеляновича ГЛЮЗУ (07.04.1970 р. н.). Життя захисника України зупинилося після тривалого лікування у військовому госпіталі Львова 6 липня. У Володимира Глюзи залишились дружина, син та донька. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!» – йдеться у дописі 35-го окремого стрілецького батальйону.

Заповів поховати його поруч з повстанцями

10 липня у Нагірянці Чортківського району провели в останню путь Володимира Івановича КЛЯШТОФОРСЬКОГО, якому 21 травня виповнилося лише 24… Володимир добровільно зголосився у військкомат у перший день війни, ставши на захист Батьківщини. Його героїчний шлях обірвався 3 липня під Новоєгорівкою на Луганщині. Бойові побратими згадують Володимира як надзвичайно мужнього, сміливого воїна, який йшов першим виконувати найнебезпечніші завдання, щирого патріота, який знав історію національно-визвольних змагань українського народу, тому й, мабуть, заповів поховати його поруч з повстанцями, схороненими на хом’яківському цвинтарі Нагірянки. Світлої пам’яті Володимир залишив у смутку батька, матір, наречену, родину, сусідів, односельців, численних побратимів…

Мобілізували два місяці тому

10 липня у Переходах і Горішній Вигнанці Чортківського району віддали останню шану військовослужбовцю, солдату, номер обслуги гранатометного відділенення взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти військової частини А… Ігорю Романовичу ЛИПОВОМУ (12. 12. 1976 р. н.), який загинув 6 липня від ворожого дрона-камікадзе поблизу населеного пункту Виїмка Бахмутського району Донецької області. Уродженець с. Переходи проживав на Рівненщині, у місті Острог. Звідти чоловіка 10 травня цього року і мобілізували на війну. У Чорткові в захисника залишилось двоє синів, батько і мати у селі Переходи.

Був дуже добрим, працьовитим і вправним футболістом

10 липня у с. Бичківці Чортківського району навіки попрощалися із мужнім воїном штурмовому полку «Сафарі» Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції «Лють» Романом Андрійовичем СЛОТОЮ (3.01.1994 – 6.07.2024), який загинув в районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області. Про Романа його односельці кажуть, що був дуже добрим, життєрадісним, працьовитим, грав футбол за місцеву команду. На прохання Романа його односельці зібрали кошти і придбали для його підрозділу дрон, але йому так вже й не встигли передати, віддали його побратимам… Вдома у Романа залишились дружина, маленькі донечка й синочок, мама, батько…

Загинув на Авдіївському напрямку

10 липня жителі Скалатської громади віддали останню шану військовослужбовцю Олександру Віталійовичу ХОМЕНКУ (1982 р. н.), який загинув під час виконання бойового завдання на Авдіївському напрямку Донецької області. Олександр – багатодітний батько. Він міг не йти на війну. Але став на захист своїх найдорожчих, найрідніших і милої серцю України. «Приносимо свої щирі співчуття дружині, дітям, сімʼї, родині, побратимам та усім, хто знав полеглого Героя. Вічна памʼять та вічна слава Герою!» – йдеться на сторінці Скалатської міської ради.

Поховали патріота на Микулинецькому кладовищі

11 липня Тернопільська міська громада відправила в останню путь воїна 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Героя Максима Петровича КУЗІВА (31.12.1999 року народження), який загинув 7 липня під час виконання військового обов’язку у Донецькій області. 25-го лютого 2022 року він поїхав до Києва, де вступив в лави добровольчого батальйону, а невдовзі – мобілізувався в ЗСУ. Максим був справжнім патріотом, до війни очолював Тернопільський осередок ВГО «Сокіл» та займався активною громадською діяльністю.  «У запеклих боях поблизу Кліщіївки, що на Донеччині, 7 липня героїчно загинули наші побратими, активісти Тернопільського осередку ВГО «Сокіл», добровольці російсько-української війни, бійці 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Максим Кузів з позивним «Залізняк» та Андрій Степанець – «Сябр». До повномасштабного вторгнення ці юні хлопці активно займалися національно-патріотичним вихованням, вишколювали молодь. – йдеться у дописі телеграм-каналу ВГО «Сокіл». Максим Кузів отримав важке поранення під Бахмутом, однак, за 8 місяців відновився та повернувся у стрій. Попрощатися з захисником прийшли рідні, друзі, знайомі та побратими. Поховали Максима Кузіва на Микулинецькому кладовищі.

Міг і не йти на війну

11 липня у Підволочиську попрощалися з військовослужбовцем, солдатом 42-ї окремої механізованої бригади Аркадієм Олеговичем КРЕДЕНЦЕМ (1985 р. н.), який героїчно загинув 7 липня на Харківщині. «Воїн мав кілька вагомих причин щоб не бути у війську, бо доглядав маму, яка є особою з інвалідністю, з дружиною нажили трійко маленьких діточок, але поклик серця та патріотизм взяли верх над Аркадієм. Його героїчна смерть стала для нас прикладом справжнього служіння Батьківщині та дотримання присяги на вірність українському народові…» – йдеться у дописі на сторінці Підволочиської селищної ради.

Воював на Донеччині

13 липня у Підгаєцькій громаді навіки попрощалися із військовослужбовцем Богданом ПИЛИПІВИМ, який загинув 10 липня під час ДТП. Богдана мобілізували до лав ЗСУ 8 березня 2022 року він служив у 4-й окремій танковій бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Брав участь у бойових діях на Донеччині, де 24 січня 2023 року отримав важке поранення. Після тривалого лікування служив у 2-у відділі Тернопільського РТЦК та СП, а з 20 травня 2024 року був переведений до 7 відділу на посаду водія. Світлої пам’яті Богдан залишив дружину та двох дітей, які втратили люблячого чоловіка та батька.

Княжа Збаражчина навіки зустріла Героя

15 липня Збаразька громада провела в останню дорогу військовослужбовця, 39-річного солдата інженерної роти Сергія Миколайовича ХОМІЦЬКОГО (15. 05. 1985 – 11. 07. 2024), який помер у військовому госпіталі. Мужній воїн уродженець Вінниці, останніх шість років жив у Збаражі, захищав українську незалежність на південних ділянках фронту російсько-української війни разом із морськими піхотинцями від березня 2022 року. Після важкого поранення лікувався і був переведений в інженерні війська. Серце Героя зупинилось внаслідок нездоланної хвороби. «Нехай Господь поселить його світлу душу у Царстві Небесному, де всі праведні спочивають, а згорьованій матері додасть сил пережити непоправну втрату…» – йдеться у дописі Збаразької міської ради.

Герої не вмирають!