Останніми днями соціальні мережі сколихнула історія доньки ветерана війни, інваліда ІІ групи, який проходить лікування в ортопедичному відділенні Тернопільської обласної лікарні. Чоловік, який втратив ногу, підірвавшись на мінах у 2022 році, зіткнувся з прикрою реальністю: його раціон суттєво відрізнявся від обіду сусідів по палаті — чинних військовослужбовців. Ситуація, де ветерану «не поклали котлету», стала приводом для серйозної розмови про те, як працює система забезпечення і де пролягає межа між статусами «солдат» та «ветеран».
Саму історію можна прочитати тут.
Коментар фахівця: чому система ділить захисників
Михайло Іваненко, фахівець із супроводу військовослужбовців в обласній лікарні, надав офіційні роз’яснення щодо інциденту. За його словами, ситуація була детально вивчена, а з пацієнтом проведено особисту зустріч. Фахівець наголосив, що медичний заклад не є автором цих правил, а лише виконавцем державних контрактів.
Юридичний статус
Проблема, що виникла в стінах медичного закладу, має не стільки побутовий, скільки правовий характер. У нашій державі норми харчування пацієнтів суворо регламентовані Кабінетом Міністрів, і саме тут зарита головна колізія.
Для чинних військовослужбовців діє Постанова КМУ №426, яка передбачає так звану «Норму №5» (лікувальний пайок). Це посилене харчування з високим вмістом білків, м’яса та молочних продуктів. Міністерство оборони напряму відшкодовує лікарням витрати на харчування саме дійсних солдатів за підвищеними тарифами. Як тільки людина звільняється в запас за станом здоров’я і набуває статусу ветерана, вона юридично переходить до «цивільної категорії».
Чому ветерани потрапляють під «цивільні» норми?
Коли захисник стає цивільною особою, на нього починає поширюватися пеідзаконні акти та постанови, що визначають норми харчування у звичайних комунальних закладах охорони здоров’я. На жаль, ці норми значно скромніші за військові.
Лікарня, як бюджетна установа, часто є заручником цифр: вони не мають юридичного права використовувати кошти, виділені Міноборони на солдатів, для харчування ветеранів, адже це вважатиметься нецільовим використанням бюджету.
Саме тому виникає абсурдна і болюча картина, коли в одній палаті люди, які разом були на фронті, бачать у своїх тарілках різний вміст. Це створює відчуття несправедливості: людина, яка вже віддала своє здоров’я і фактично стала особою з інвалідністю внаслідок війни, отримує менше підтримки від системи, ніж той, хто ще перебуває в строю.
Етичний аспект
Адміністрація лікарень та представники супутніх служб мають пам’ятати, що повага до ветерана — це не лише наявність пандуса, а й насамперед гідна комунікація.
Ми не звинувачуємо конкретних лікарів чи кухарів, які діють за інструкцією. Ми наголошуємо на необхідності перегляду самої системи. Ветеран війни не має відчувати себе «другосортним» пацієнтом лише тому, що його статус змінився з «військового» на «цивільного».
Довідка: законодавча база та шлях до змін. Система соціального захисту ветеранів в Україні наразі перебуває на етапі трансформації, але деякі застарілі норми все ще створюють бар’єри у щоденному житті героїв.
Ключові нормативні акти, що регулюють питання: основним законом є «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (статті 12 та 13), де задекларовано безоплатне лікування та госпіталізацію. Проте деталізація раціону там відсутня.
Рішення проблеми вбачається у запровадженні єдиного «реабілітаційного стандарту харчування» для всіх учасників бойових дій, незалежно від того, чи вони ще служать, чи вже звільнені за станом здоров’я. Це вимагає внесення змін до постанов Кабміну, щоб цивільні лікарні отримували однакове відшкодування за харчування як чинних військових, так і ветеранів з пораненнями.
Це нагадування всім нам: ветеранська політика — це не про гасла на білбордах, а про ту саму котлету, яка має бути в тарілці кожного, хто захищав чи захищає Україну.
Ми писали також: Очільник Ветеранського простору Тернопільщини Дмитро Харчук отримав престижну відзнаку.
Очільник Ветеранського простору Тернопільщини Дмитро Харчук отримав престижну відзнаку
