Олександр Гайдукевич, колишній дільничний офіцер із Бережан, сьогодні є прикладом незламності для всієї Тернопільщини. Замінивши поліцейську форму на екіпірування стрілецького батальйону, він пройшов випробування найгарячішими ділянками фронту, зокрема Торецьким напрямком.
Ціна нагород: спогади про пекло війни
Дивлячись на свої відзнаки — медаль «За оборону України» та «Срібний Хрест» від Головнокомандувача ЗСУ, Олександр не відчуває гордості в класичному розумінні. Для нього ці нагороди є символом втрат, бойового братерства та випробувань, які назавжди змінили його світогляд. Кожна металева відзнака — це спогад про побратимів, які віддали життя, та про дні, проведені в умовах, де межа між життям і смертю ставала майже непомітною.
Випробування на Торецькому напрямку
Служба в піхоті вимагала від колишнього правоохоронця не лише професійних навичок, а й надлюдської витривалості. Олександр пригадує, як під час бойових виходів доводилося долати великі відстані, несучи на собі спорядження вагою до 60 кілограмів. Позиції бійців часто ставали мішенню для ворожої артилерії, мінометів та авіабомб.
«Найважче було вночі», — ділиться боєць. У темряві ворог ставав особливо підступним, використовуючи дрони та постійні обстріли. Бійці не мали права на сон, адже кожна секунда концентрації була критично важливою для виявлення ворожих диверсійних груп та техніки. Умови побуту були екстремальними: воду доводилося економити, а логістика забезпечення часто залежала виключно від майстерності операторів дронів, оскільки під’їзд до позицій був під постійним вогневим контролем окупантів.
Боротьба за життя під прицілом дронів
Одним із найстрашніших спогадів Олександра є полювання ворожих FPV-дронів. Під час одного з переходів на позицію він разом із побратимом опинився під прицілом безпілотника. Розуміючи, що дрон маневрує для атаки, воїни діяли злагоджено: один відволікав увагу, інший шукав укриття. Саме в той момент Олександр отримав травму зв’язок, але навіть з ушкодженням ноги він продовжив виконувати завдання, демонструючи справжню мужність.
Висновок
Історія Олександра Гайдукевича — це не просто розповідь про війну, а свідчення того, як звичайні люди стають справжніми захисниками. Його шлях від дільничного офіцера до воїна, відзначеного високими нагородами, надихає та нагадує кожному з нас про високу ціну нашої свободи. Попри біль та втрати, він продовжує тримати стрій, залишаючись вірним присязі та своїм побратимам.
Джерело: ГУНП Тернопільщини
