24-25 липня у селі Лішня  Кременецького району Православна Церква України  проведе Всеукраїнську щорічну прощу родин героїв, загиблих у російсько-українській війні.  Детальніше про подію у розмові журналістки газети “Свобода” з Митрофорним протоієреєм, кліриком Тернопільської єпархії Православної Церкви України отцем Андрієм Лобунем.

– Отче Андрію, ви є настоятелем Всеукраїнського храму-пантеону. Розкажіть про ідею щодо його створення в пам’ять про загиблих українських воїнів.

– Такий храм-пантеон в пам’ять про загиблих бійців потрібен усім, хто вірить в Україну. Суспільство має  потребу в увіковіченні пам’яті наших героїв. Усі ми маємо молитися за упокій душ наших захисників.

– Коли у Лішні відбулася перша проща?

– У 2016 році були присутні родичі загиблих бійців лише з двох областей – Чернігівської і Тернопільської.  З того часу проща стала традиційною, до неї постійно доєднуються родини загиблих з різних регіонів України.

На жаль, на гранітних стелах з’являються нові імена тих, хто віддав життя за Україну.

– Тут прізвища лише вірян  Православної Церкви України?

– Храм-пантеон створений для усіх, незалежно від національності, віросповідання тих, хто загинув, чи їх родичів і близьких.

– Яка кількість прізвищ загиблих розміщена на гранітних стелах?

– Не рахував і не буду, бо то не статистичні дані. То наш біль, наш смуток… Родичі загиблих, дізнавшись про храм-пантеон, подають усі необхідні дані – прізвище, ім’я, по батькові, дату народження і смерті. 

До речі, правильність даних є великою проблемою. Бо різні служби, що ведуть таку статистику, допускають чимало помилок. І не лише у  прізвищах, іменах. Наприклад, боєць загинув 20 квітня, похорон був 22 квітня, тож у територіальній громаді зазначають день похорону як дату смерті. І таких розбіжностей багато.

– Чи доводиться вам виправляти помилки на гранітних плитах?

– Виправляємо, але це додаткові клопоти і матеріальні витрати. Хотілося б, щоб представники об’єднаних територіальних громад на місцях відповідальніше ставилися до цих питань і нам допомагали. Буває, легше отримати дані з Миколаївської чи Кіровоградської областей, ніж з Тернопільської. Певні проблеми, скажімо, виникають з Чортківською ОТГ.  Дякую за суттєву підтримку ексмеру Заліщиків Аллі Квач, яка на війні втратила сина. А зібрати дані про загиблих на Підгаєччині допомогла  дружина одного з бійців, який не повернувся з поля бою. Вона сфотографувала відомості про загиблих на плакатах, що розміщені у Підгайцях.

– Тобто, такі дані ви збираєте самотужки?

– Я збираю інформацію, узагальнюю її, намагаюся інформувати родини загиблих про пантеон, про прощу. Але люди самі цікавляться, як увіковічити пам’ять про загиблого воїна-героя. І зауважу, якщо вказано ім’я, то Церква молиться за людину, а якщо прізвище, то за рід.

– Скільки людей очікуєте на цьогорічну прощу?

– Точно не скажу, але більше, як торік. Минулого року зі всіх регіонів України приїхало вдів, батьків, дітей,  побратимів загиблих понад півтори тисячі.

– Ви молитеся виключно за загиблих?

– Ні, у  жодному разі. І за живих, і за померлих. І за тих, хто віддав своє життя, і за тих, хто воює. Молитва і духовна підтримка усім потрібна.  Щосуботи о 10 годині, а також у певні церковні й державні свята біля пантеону відбуваються богослужіння.

Раніше проща тривала три дні, а відколи почалася епідемія короновірусу, а потім і війна – два дні. Також представники родин загиблих мають можливість поспілкуватися, побувати на різних екскурсіях, відвідати храми й духовні місця, поїхати у штаб УПА в Антонівці, у Збаразький замок, Кременець тощо.

– І стосовно приїзду Митрополита Епіфанія…

– 25 липня Митрополит Епіфаній очолить вранішнє богослужіння. Також він візьме участь у  закладенні наріжного каменя під Всеукраїнський меморіал пам’яті.

Дехто каже, що храм-пантеон чи  меморіал пам’яті не зовсім на часі. Мовляв, треба їх розбудовувати після війни. Спілкуючись з родичами загиблих, переконаний,  що це не так. Молитва потрібна і тим, хто відійшов від нас, і тим, хто залишився зі своїм великим горем, втративши найрідніших. Маємо вчитися на подвигах героїв, пам’ятати і бути вдячними їм за наші життя, за Україну, яку вони любили понад усе. А  створенням Всеукраїнського меморіалу пам’яті ми зобов’язані  увіковічити  тих, хто поклав своє життя на вівтар свободи…

Розмовляла Галина ВАНДЗЕЛЯК