У результаті тривалого та детального розгляду позовних заяв від родичів судді окружного адміністративного суду Андрій Осташ, а також суддя міськрайонного суду Ольга Герчаківська їх відхилили.

Про це пише на своїй фейсбук-сторінці тернопільська волонтерка Дарця Веретюк.

«Тож положення про Пантеон Героїв, затверджене міськвиконкомом, є чинним і правомірним, ніхто його не скасував, тож і не буде наразі встановлено ніякого металевого солдата з автоматом на чорну гранітну тумбу посеред однакових світлих козацьких хрестів на секторі почесних військових поховань Микулинецького цвинтаря.
Це знаковий процес, за котрим спостерігає насправді вся фахова спільнота країни, не лише наше місто, повірте. Бо ми створюємо прецедент, на який спиратимуться у своїй практиці інші. Наше місто одне з перших на цьому етапі війни почало працювати над темою військової меморіалістики, зокрема уніфікації пам’ятних знаків, і сміливо відкинуло радянські «чорногранітні» практики, тож нам цей прапор і нести. Аби лиш втримати, бо ж далі чекає тривалий хід апеляційних та касаційних судів. Не маю сподівань, що позивачі заспокояться, помудрішають та припинять судову тяганину із сім’ями героїв. Погрожували нам дійти до Верховного Суду, а потім і до Європейського, якщо їм не дозволять поставити того жилізового солдата, бо ж «а наш особливий! Хто б сумнівався. Хіба би диво яке сталось з їх світоглядом», – пише Дарця.

Також жінка додає, що як би по-різному до міського голови Тернополя не ставились, але у цій ситуації Сергій Надала проявив принциповість та характер, розібрався в темі.

«Це вдалий приклад, що влада вміє і може чути, якщо ваша мова конструктивна і чітка, а також якщо ви дієте організованою спільнотою», – повідомляє Дарця.

У дописі тернопільська волонтерка подякувала адвокатам та усім, хто допомагає захищати Пантеон. А ще окрему подяку складає військовим нашого міста, які були готові фізично захищати матерів та жінок загиблих від «хлопчиків у спортивках і шкірянках» на цвинтарі рік тому.

Проміжні підсумки такі: у судах різних інстанцій відкрито п’ять паралельних судових процесів, відбулось уже понад 100 засідань.

Сім’я Стадників постійно веде риторику «Ви – ніхто, а ми – особливі», дозволяють регулярно собі це говорити сім’ям полеглих в обличчя, не соромляться прямим текстом писати це нам у офіційному груповому чаті і говорити на камеру.

Трактують, що всі погодились на проект, бо дарованому коню в зуби не дивляться, а Стадники – люди заможні, можуть собі дозволити індивідуальний дизайн пам’ятника.

«Так от, нешановні, шо я вам на те скажу:

Може я і Ніхто, та ім’я мені — Легіон. Це як із могилою невідомого вояка, знаєте, символ сильніший за будь-чиє конкретне ім’я, яким би золотом на троні воно не було написане. Бо справжні символи завжди карбовані сенсом і кров’ю, а не статусом і грошима. Справжні символи завжди прості і очевидні. За плечами сімей загиблих стоять не просто козацькі хрести, а незримо стоять ті, через кого ні кроку назад ніхто не відступить», – завершила свій допис Дарця Веретя.