Герої не вмирають! Стали ангелами на небі…

Осиротіли двоє синів

У Бережанській громаді провели в останню дорогу загиблого військовослужбовця Романа Кашарабу.

Чоловік народився в селі Посухів. Навчався в Посухівській початковій школі та Потуторській ЗОШ. Строкову службу проходив у 1992-1994 роках. Працював у будівельній галузі.

26 січня 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ. Воїн загинув 11 червня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині. У військового залишились дружина та двоє синів.

Був відважним воїном

У Тернополі попрощалися із 54-річним сержантом Анатолієм Дем’яненком. Він був командиром відділення, загинув 20 червня на Харківщині. Про це повідомив офіцер об’єднаного міського територіального центру комплектування Віктор Білас.

Попрощалися із 54-річним захисником у Домі печалі. Після панахиди процесія з тілом вирушила до Микулинецького цвинтаря.

Попрощатися із побратимом прийшов ветеран Роман із позивним “Дерен”. Чоловік розповідає, до того, як демобілізувався через вік, служив із Анатолієм Дем’яненком в одній роті.

«Мені довелося із ним бути в бою, в одному окопі. Російські військові переважали. Вже пізніше нам сказали, що проти нас було 60 бійців, а нас було 20. Воювали ми добре».

Із того бою, каже Роман, Анатолій Дем’яненко забрав ворожий кулемет.

«Вже потім в ту “буханку” повлазили хто як. Він ще з тим кулеметом. Я кажу до нього, що для чого тобі той кулемет? Він відповів, що це трофейний, для нашого взводу. Треба буде нам його. Відважний був. Я схиляю голову перед ним».

Був щирим, добрим, життєрадісним

У Лановецькій громаді провели в останню дорогу загиблого військовослужбовця Володимира Кучерука.

Жителі Лановецької громади зустріли тіло загиблого військовослужбовця. На центральній площі у Ланівцях відбулася поминальна панахида.

Володимир Кучерук загинув 27 червня на Херсонщині. Чоловік був матросом, оператор відділення управління зенітної ракетно-артилерійської батареї.

“Володимир був щирим, добрим, життєрадісною людиною, яка завжди готова прийти на допомогу кожному, хто її потребує”, — каже отець Ігор Довгий.

Сотні людей – земляки, друзі, рідні та бойові побратими – зібралися, щоб віддати йому шану та провести на місце вічного спочинку. В очах усіх, хто знав Володимира, – пекучі сльози, у серцях – глибока рана.

«Кожна втрата на цій жорстокій війні – це невимовний біль і непоправна втрата. Кожен загиблий Герой – це чиєсь обірване життя, зруйновані плани, ненароджені діти.» – зазначив о. Ігор Борис.

Під звуки залпу та державного гімну України дружині Володимира вручили державний стяг як символ держави, за яку поліг Герой.

Сум огорнув серця

У Гусятинській громаді попрощалися із військовослужбовцем Іваном Мусялом.

Чоловік помер 25 червня 2024 року поблизу населеного пункту Семенівка, що в Чернігівській області.

Провести в останню дорогу бійця прийшли жителі громади. Чин похорону розпочався біля рідного дому воїна у селі Васильків.

У місцевому храмі відбулася заупокійна літургія за військовослужбовцем. Біля пам’ятника Незалежності провели молебень за бійцем.

«Поховали бійця на кладовищі з усіма почестями під залпи почесної варти та звуки Державного Гімну. Рідним загиблого вручено прапор.  Щоб попрощатися з Іваном та провести його в останню путь зібралося декілька сотень людей. Неймовірний сум огорнув присутніх, на очах бриніли сльози…  Низький уклін і велика шана ….

Пам’ять про Івана назавжди залишиться в наших серцях!», – написали слова співчуття на сторінці Гусятинської громади у Фейсбуці.

Герої не вмирають!

Зоряна Деркач

Поширити:

Опубліковано: Іван Газетний

Джерело: Свобода