Апеляцію подали представники монастиря, а також міський голова Почаєва Василь Бойко.
Бойка на засіданні не було. Суд отримав лист від міського голови про відмову від апеляційної скарги. Кореспонденти Суспільного телефонували до нього, щоб запитати, чому він спочатку подав апеляцію, а тоді відмовився від неї. На дзвінки міський голова Почаєва не відповів.
Ще один позивач, представник монастиря Анатолій Мацей поспілкувався з Суспільним через відеозв’язок.
«У заяві намісника відсутні об’єкти нерухомості, які були оформлені як право власності. А вони не могли там бути, бо об’єкти нерухомості, на які були оформлені права власності, ніколи не були пам’яткою архітектури. Пам’яткою архітектури були: церква, брама і, відповідно, келії початку ХХ століття. Тому, високий суд, потім розпорядженням голови обласної адміністрації, яку також надала сторона позивача у справі, аркуш 89, у розпорядженні від 15 листопада 2004 року, було передано в безоплатне користування вказані об’єкти. Об’єкти, на які було оформлено права власності, не могли бути передані і не передавались, і не були пам’ятками архітектури на той час, і не є зараз. Таких доказів не надали», – розповів Анатолій Мацей.
Обласну Тернопільську військову адміністрацію в суді представляла Марія Перейма.
«Ці об’єкти, які монастир називає «братськими корпусами», називають «святими вратами». Це келії 20 століття і брама 20 століття. Тому, коли вони присвоювали їм інші імена, то намагалися ввести в оману адміністрацію та убезпечити себе в майбутньому від ситуації, яка склалася сьогодні, коли є судовий позов щодо спірного майна», – каже пані Марія.
Вислухавши сторони, головуюча суддя Ганна Орищин зачитала рішення.
«У задоволенні вимог апеляційної скарги Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української православної церкви відмовити. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 серпня 2024 року у справі № 921/788/23 залишити без змін.
Судові витрати покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня її проголошення», – додає суддя.
Третьою особою у справі був департамент культури і туризму Тернопільської обласної військової адміністрації.
Прокоментував рішення суду заступник директора департаменту Ігор Кульчицький.
«Ми задоволені рішенням суду. Вважаємо його правильним і обгрунтованим. Проблема була в тому, що незаконно на дві культові споруди на території комплексу споруд Свято-Духівського монастиря було оформлене право власності за монастирем. Після цього монастир звернувся до Тернопільської обласної державної адміністрації у 2004 році про передачу в користування комплексу споруд. Сьогоднішнім рішенням Західний апеляційний господарський суд залишив в силі рішення Тернопільського господарського суду. Було скасовано право власності, яке було незаконним», – додає чоловік.
За словами Ігоря Кульчицького, на сьогодні пам’ятками на території комплексу споруд Свято-Духівського скиту є чотири об’єкти.
«На два об’єкти обласна військова адміністрація уже зареєструвала право власності – речове право. Після отримання нами відповідної ухвали Західного апеляційного суду обласна військова адміністрація також буде вживати дії з реєстрації права власності на наступні два об’єкти», – розповів заступник директора департаменту культури і туризму Тернопільської обласної військової адміністрації.