Сила пам’яті, що має пережити покоління: історія створення Всеукраїнського меморіалу у Лішні

У свіжому випуску відеопроєкту «Такі часи…» журналістка Галина Студеницька провела відверту та глибоку розмову з будівничим, волонтером, капеланом та настоятелем унікального храму-пантеону Святої праведної Анни — отцем Андрієм Любунем. Головною темою інтерв’ю став унікальний духовний простір, який створюють поблизу села Лішня, що на Кременеччині (Тернопільська область). Це місце поступово перетворюється на величний Всеукраїнський меморіал, де збирають імена загиблих Героїв з усіх куточків та областей нашої держави.

Шлях від волонтера до капелана: фронтові будні та перші сповіді

Свій шлях на фронті отець Андрій розпочав ще на самому початку російської агресії у 2014 році. Його перша поїздка відбулася до міста Щастя на Луганщині, куди разом із покійним отцем Платоном та волонтерами з Хмельниччини вони доставили повну фуру гуманітарного вантажу. Тоді в Щасті тримали оборону бійці батальйону «Айдар» та 80-ї штурмової бригади.

Як згадує священник, спершу він вирушав виключно з гуманітарною місією. Проте доленосна ночівля у штабі військ під Краматорськом та зустріч із бійцями 8-го полку Сил спеціальних операцій назавжди змінили його бачення.

• Спонтанна нічна сповідь: Військові, виснажені духовно, один за одним виводили священників на вулицю з палатки, потребуючи можливості просто виговоритися та отримати духовне полегшення.

• Усвідомлення місії: Саме у ту ніч отець Андрій чітко зрозумів, що на передовій його потребують не лише як постачальника допомоги, а насамперед як духівника.

Капелан продовжує підтримувати зв’язок із військовими. Він зізнається, що багато з його перших знайомих уже, на жаль, загинули, але всі захисники стали для нього по-справжньому рідними. Бійці часто телефонують йому прямо з позицій у хвилини моральної скрути («коли починає крити»), і такі розмови тривають до самої півночі.

Історія святого місця та боротьба з Московським патріархатом

Ідея увіковічнити пам’ять Героїв зародилася в отця Андрія ще у 2005 році під час відвідин штабу УПА «Волинь-Південь» біля села Іловиця Шумського району. Вже тоді його вразила історична несправедливість, коли імена багатьох полеглих українських повстанців залишилися невідомими. Коли у 2014 році Росія розпочала війну, капелан усвідомив: якщо не вшанувати теперішніх захисників, історія повториться, і майбутні покоління не знатимуть своїх героїв.

Локація для майбутнього меморіалу в селі Лішня має глибоке коріння:

• Давня історія: Перша згадка про це місце датується XV століттям. На початку ХХ століття тут існував монастир, знищений навалами, а згодом — польський маєток та каплиця на честь Святої праведної Анни біля цілющого джерела.

• Релігійне протистояння: Коли отець Андрій прибув сюди у 2010 році, місце було занедбаним, а в самому селі панувала громада Московського патріархату, яка всіляко перешкоджала українським богослужінням. Лише у 2014 році парафію вдалося остаточно перевести до української церкви.

Архітектура пантеону та меморіальний комплекс «Пам’ять жива»

Храм-пантеон у Лішні має унікальну форму: якщо дивитися на будівлю зверху, вона нагадує ангела, який розпростер свої крила. Спочатку священник планував розмістити гранітні таблиці з іменами загиблих за областями прямо на стінах каплиці, першими з яких стали плити Тернопільщини та Чернігівщини. Проте з початком повномасштабного вторгнення стін храму виявилося замало через катастрофічну кількість втрат.

Це підштовхнуло до розширення проєкту — створення масштабного Всеукраїнського меморіального комплексу «Пам’ять жива». На сьогодні вже повністю готова проєктно-кошторисна документація та отримано офіційний дозвіл на будівництво.

«Тут на плитах є іноземці та представники абсолютно різних релігійних конфесій. Війна довела, що нам не можна ділитися. В окопі мало хто запитує про конфесію чи національність — там стоїть завдання врятувати Україну для майбутніх поколінь», — наголошує отець Андрій Любунь.

Життя меморіалу: прощі, екскурсії та відсутність підтримки влади

Меморіал у Лішні є живим простором духовного єднання. Щороку 24–25 липня тут традиційно проводиться велика Всеукраїнська проща родин загиблих, яка цьогоріч відбудеться вже в одинадцятий раз. Щотижня по суботах у храмі моляться за полеглих та освячують нові гранітні плити за участю родичів.

Робота з родинами, що втратили близьких, вимагає колосального такту. Отець Андрій ділиться, що такі люди є неймовірно вразливими, тому інколи найкраща допомога від духівника — просто вислухати або побути поруч у мовчанні. Те ж стосується і діючих військових, які приїжджають до пантеону побути наодинці зі своїми спогадами біля плит, де висічені імена їхніх загиблих побратимів.

Священник відверто констатує, що розбудова комплексу триває без жодної підтримки з боку державних чиновників чи місцевої влади. Зрозумівши безперспективність бюрократичних кабінетів, капелан перейшов на пряму комунікацію з учителями та виховниками. Завдяки такій народній ініціативі лише за останній місяць меморіал відвідали понад 10 дитячих та шкільних екскурсій.

Усі небайдужі громадяни мають можливість фінансово долучитися до будівництва Всеукраїнського меморіалу «Пам’ять жива». Реквізити для благодійних пожертв транслюються у відеовипуску проєкту «Такі часи…», а детальніша інформація постійно оновлюється на офіційному сайті та Facebook-сторінці парафії.

Духовний проєкт: