Іван та Ірина побралися і зовсім скоро щасливе подружжя очікувало на народження такої бажаної донечки… Проте у пологовому щось пішло не так. Лікарі миттєво прийняли рішення витягувати немовля, але пошкодили при цьому дитячу ніжку.
Опісля малеча зростала, перенісши не одну операцію. У трирічному віці Полінка сильно шкутильгала. Згодом Іра знову завагітніла і через пів року повідомила приємну новину. Мовляв, УЗД показала, що у них з’явиться синочок.
Радість і неймовірна гордість переповнювали Івана. Проте незабаром у їхній сім’ї почали відбуватися неприємності.
Маленька Поліна мріяла про цуценя. Але Іван був категоричним.
– Ненавиджу тварин, – відверто зізнавався дружині. – Я у селі виріс, гноїв нанюхався і переконаний, що пес має бути в буді, на вулиці, а не в міській квартирі. Шерсть, годувати ще й вигулювати його треба. Я ніколи не погоджуся, щоб з нами жив собака.
– Милий, Поля просто марить хвостатеньким. Ми маємо дослухатися до бажань дітей, – переконувала кохана.
Все ж чоловік був невблаганним. Та десь через сім місяців батько Іри, попри заборону Івана, на день народження онучки приніс цуценя. Полінка сміялася і тішилася бажаним подарунком, стрибала від щастя.
Однак розлючений Іван аж заціпенів від побаченого. Зовсім скоро сильно напився і навмисно поскандалив з тестем. Називав його такими ницими словами, що Олексій Петрович образився і сказав, що ноги його тут більше не буде.
Ірина благала коханого схаменутися, вгамувати емоції, але це не допомогло. Їхні стосунки дуже зіпсувалися.
Біди не припинялися. Сергійко у дворі поліз на дерево, гілка зламалася, і він гепнув на землю, пошкодивши ногу. Перелом виявився настільки складним, що медики кілька годин складали кожну кісточку. Для непосиди це була справжня трагедія. Він постійно вередував і вимагав до себе надмірної уваги.
Опісля свої нерви Іван виливав на собаці. Якось, прийшовши з роботи, втратив контроль. Зі всієї сили так копнув Ельзу, що бідолашна вдарилась об стіну, заскавучала на весь коридор. У тварини миттєво набрякла лапка.
– Ти з глузду з’їхав? Це ж беззахисне створіння, яке не може дати здачі. Та ти нелюд.
І тут Івана понесло. Те, що розповідав у криках, просто ошелешило дружину.
Виявляється, в Івана було непросте дитинство. Він звик, що його родина потерпала від насильства. Батько постійно лупцював не лише свою половинку, йому, синові, теж добряче перепадало.
– Частенько у мене живого місця на тілі не було, відгрібав за все. Якось батько придбав свинку китайської породи. Я її годував, на вулиці грався з нею, розмовляв. Вона ж була моїм єдиним другом. Та коли підросла, настав час її різати. Я плакав і просив батька не чіпати Фросю. А він мене ремінцем відгамселив ще й змусив тримати порося, коли перерізав горло.
Тоді щось зламалося у мене всередині. Почав знущатися над тваринами, втопив не одне кошеня. А свого Бровка просто замордував. Лапу йому зв’язував дротом і морив голодом. Собака кривав на ногу, а потім здох.
Суворий батько-тиран, звісно, все бачив, але мене не зупиняв, а навіть нахвалював. Його слова навіки закарбувалися в пам’яті: «Ніколи не шкодуй німину, соплі не розпускай. Вона має відчути силу і знати, хто господар. Тепер бачу, що справжнім мужиком будеш».
А ненька боялася навіть глянути, не те, щоб щось заперечити благовірному. Отож, став черствим. З тих пір терпіти не можу чотирилапих.
– Я вважала тебе добрим, справедливим, – у дружини текли сльози. – А ти просто ненормальний садист. Ще й досі не можеш приборкати власну жорстокість.
Єдиний плюс – дітлахи в сусідки і не бачили цього жахіття. Сподіваюся, у тебе вистачить розуму щось вигадати і не розповідати дітям правди. Полінка чи не щодня запитує: «Чому татко не любить Ельзочку?» – вимовила засмучена Ірина і повезла бідолашного собаку до ветклініки.
– Ось, подивись, – говорила ввечері у розпачі дружина. – Ти покалічив Ельзу, вона зараз, бідненька, теж шкутильгає.
У хаті тепер було справжнє пекло. Ірина почала цуратися чоловіка, постійно дорікала за його страшні вчинки.
Одного разу не витримала, почала відверту розмову:
– Так більше тривати не може. Розлучимося, коли не виконаєш дві умови. Спочатку перепросиш батька і обов’язково запишешся до психолога. Треба пропрацювати твої дитячі проблеми, звільнитися від минулого. Лишень тоді наша сім’я, маю надію, збережеться.
Я зрозуміла і ти усвідом, чому Поля має проблеми зі здоров’ям, Сергійко травмував ногу ще й Ельза захворіла. Усі з кінцівками. Це карма за все те, що ти накоїв, причини і наслідки.
Іван дорожив своєю родиною. Отож дослухався до порад дружини і психотерапевта. З кожним сеансом відпускав образи на покійних батьків, спогади про яких боляче відгукувалися в серці. Щиро перепросив доньку, свою квіточку, за те, що ображав її улюблену Ельзу. Переляканий собака ще довго ховався під диван, коли додому приходив Іван.
Він все ж покаявся, переосмислив свою неприпустиму поведінку. І навіть узяв з притулку дорослу кішку, над якою теж свого часу познущалися бездушні господарі…
Оксана Волошина.
P.S. Прикро, що за високими мурами приватних помешкань складно розгледіти злочини, які, на жаль, й досі кояться проти тварин.
Тому прошу, не будьте байдужими, коли станете свідками знущань над безпорадними чотирилапими. За можливості знімайте усе на смартфон. Негайно викликайте поліцію за номерами «102», «112».
Варто знати усім, що жорстоке поводження з тваринами карається обмеженням волі на строк від 1 до 3 років або позбавленням волі на строк від 2 до 3 років.
В Україні також діє закон №5119-1 про посилення кримінальної відповідальності за неприпустиме ставлення до тварин. Відповідно до нього, побої і знущання, залежно від тяжкості злочину, тягнуть за собою штраф від 3400 до 8500 грн або адмінарешт до 15 діб.
