Що не кажіть, але інколи складається враження, що деякі жителі Тернопільщини постійне невдоволення та ниття споживають разом із повсякденною їжею. А покритикувати владу чи сусіда, а потім ще й написати свій “експертний” висновок у соцмережах – то взагалі святе діло.
Тож дуже дивно, чому Україна – ще не найпрогресивніша країна світу, адже у нас стільки нереалізованих політиків, економістів та спеціалістів у різних галузях, які сидять за екранами моніторів, що аж часом страшно стає, де вони всі діваються при переході від слів до діла. Ну ось, наприклад, вирішили збудувати автобусну зупинку, відразу з одного боку: “чому так довго ремонтують”, почали ремонтувати дорогу – “розрили, неможливо проїхати”, запланували спорудити новий спорткомплекс – “о, знов накрадуть грошей” і так до безкінечності.
А ось у баталіях зі старою радянською бруківкою на центральній дорозі Теребовлі взагалі доходить до смішного. Вперше за десятки років держава виділяє кошти на ремонти доріг, які самі себе не пам’ятають новими, щоб вони стали безпечними і комфортними, але і тут людям не вгодиш. Вже декілька днів місцеві пенсіонери перекривають вулицю Князя Василька та пікетують під стінами міської ради на знак протесту проти нового асфальту і зняття старої бруківки. Ну і не поясниш тут людям, що ця дорога є ділянкою міжнародного значення і пан мер взагалі немає стосунку до неї. І що ремонт – необхідний, адже стара бруківка, перекладена ще в радянський період, стерта до рівня, що далеко не відповідає нормам дорожнього покриття, і не є настільки міцною, щоб витримати випробування часом та навантаженнями, що спричиняє активний рух транспорту, в тому числі вантажного. І що, на думку водіїв, вулиця Князя Василька у Теребовлі – не дорога, а справжня «смуга перешкод». І що бруківку ніхто викидати/красти не збирається. Як зазначили у керівництві громади, її перекладуть у іншому історичному куточку міста, і де – вирішать самі жителі. На жаль, “всепропальщину” із голови не так просто викинути.
Чомусь нашим людям здається, що без бруківки у місті закриються всі магазини, перестануть працювати фабрики і заводи і взагалі розпочнеться кінець світу. У європейських країнах і люди, і дороги еволюціонують разом з країною. Стандарти змінюються, і якщо колись дороги мостили бруківкою, то тепер є нові технології, які придумували і розробляли не просто так. Наприклад, біля відомої архітектурної пам’ятки – Колізею в Італії – проїжджа частина зроблена із новітнього асфальту і від того це місце не стало менш визначним. Думаю, суть ви вловили. Тому треба рухатися у правильному напрямку, думати позитивно і не кричати на кожному кроці “зрада” і “все пропало”.
Зміни починають у наших головах. Тож давайте сьогодні краще піднімемо сміття, яке хтось не доніс до урни, а не фотографувати і постити його у соцмережах, вчергове обурючись засміченим вулицям рідного міста.
