Жінки розповідали про війну, корупцію в ТЦК, важкодоступність влади, байдужість українців, а також про любов та надію, яка дає сили рухатися далі.

Серед учасниць програми «Кажи прямо в очі»:

• Олександра – мати загиблого Андрія Бердадіна;
• Ольга – дружина загиблого бійця Сергія Коновала;
• Тетяна – дружина сержанта Андрія Комісарчука;
• Ірина – дружина загиблого бійця Любомира Крупи;
• Марія – дружина загиблого чоловіка Романа Струсяка;
• Ірина – менеджерка простору «Дім ветерана Тернопіль».

Марія тіло свого чоловіка шукає понад два роки, Ірина понад рік, а Олександра нещодавно втратила сина. У Тетяни чоловік без ноги вище коліна. Ольга поховала сталевого командира. А Ірина допомагає всім, хто звертається з будь-якими потребами у «Дім ветерана Тернопіль».

За розповідями жінок таїться невимовний біль, неспинні сльози та велике щастя, що ці чоловіки – їхні. Кожен зі своєю історією життя, любові, випробувань, але всі жили заради одного – захистити рідних і свою країну від нещадних ворогів.

Сьогодні обов’язок кожного – не забувати, а голосно говорити про військовослужбовців і вшановувати пам’ять полеглих Героїв, не зважаючи на звання чи статус.

Вони боролися, щоб ми жили. Тепер ми говоримо, щоб вічно жили вони.