Боєць з Тернополя Назар Вікторовський пішов на фронт у перші дні повномасштабної війни. Після обстрілу Часового Яру втратив обидві ноги. Росіяни влучили в будинок, де дислокувався їхній підрозділ. Майже добу Назар пробув під завалами, його врятували дві пляшки води, які знайшов між камінням. Далі — ампутація ніг, боротьба за життя та протезування за кордоном. Зараз Назар працює інспектором служби 102 поліції. Його історію читайте в статті Суспільного.

“Живих під завалами майже не залишилося”

У перші дні повномасштабної війни Назар Вікторовський пішов добровольцем на фронт. Для цього залишив роботу на залізниці, де працював помічником машиніста тепловоза.

“28 лютого я пішов у військкомат. Відчував, що йду за покликом серця, туди, де був потрібним. Потрапив у 24 бригаду. Два місяці проходив навчання, після чого мене направили у зону бойових дій. Наша бригада перебувала в Донецькій області, місто Часів Яр. Майже одразу після приїзду я отримав поранення. 9 липня 2022 року росіяни вдарили по п’ятиповерховому будинку. Це був не артилерійський обстріл, а ракетний, тобто вони точно знали, куди б’ють. Думаю, хтось здав локацію. Весь будинок був зруйнований. У цей час я був на другому поверсі”.

Після удару Назар втратив свідомість.

“Перших дві години я був без свідомості. Коли отямився — опинився у повній темряві. Чув, як працювала техніка, що розчищала завали, чув голоси. Було дуже темно, але я зрозумів, що в мене ноги під завалами, бо був сильний біль. Кожні дві години рятувальники зупинялися і слухали, де хто кричить, також вони кричали: “Хто є живий?”. А живих мало лишилося під завалами”.