211-ту понтонно-мостову бригаду ЗСУ сформували під час повномасштабної війни. Основна мета – будувати понтонні переправи та розміновувати території. Військовослужбовці бригади працювали на Херсонщині, Донеччині та Миколаївщині. Коли бійці не на бойових позиціях – тренуються.

Нещодавно відбулися їхні навчання, про що Суспільному розповів заступник командира батальйону 211-ї понтонно-мостової бригади Олександр.

Перед тим, як розкласти понтонну переправу, військові проводять розвідку дроном. Далі – інженерна розвідка.

Тільки після того, як переконаються, що водойма безпечна, сюди заїжджає техніка. Вага однієї понтонної ланки, яку скидають на воду – близько семи тонн.

«Одна ланка на воді може на собі витримувати до 20 тонн, якщо їх з’єднувати декілька, то до прикладу, три витримують 60 тонн. Ми наперед повинні знати, яку ми техніку переправляємо, повинні знати технічні характеристики цієї техніки. Якщо танк важить 60 тонн, то значить можемо розраховувати на більше, ніж три ланки», – розповів Олександр.

За словами заступника командира батальйону бригади, оскільки більшість військових зараз виконують бойові завдання, на цьому тренуванні розкладають лише чотири понтонні ланки.

«Ми налагоджуємо мости від берега до берега на воді, але є понтонна переправа, якою за допомогою катерів буксується техніка, яка знаходиться на понтонах. Ми були на виконанні в Херсонській, Миколаївській областях. В проміжках, коли не на виконанні, ми підвищуємо свою кваліфікацію в роботі, щоб бойове завдання можна було виконувати швидше, злагодженіше і підтримувати боєздатність самих понтонних мостів», – прокоментував старший понтонер бригади Леонід.

Також чоловік пригадав одне з бойових завдань, де робота була складною, бо росіяни постійно били по мосту.

«Це було в Миколаївській області, ми скидали мости в річку Інгулець для переправи. Ми скидали в декількох місцях для забезпечення проїзду техніки і в подальшому ми підтримували його боєздатність, тому що були прильоти і пошкодження самих понтонів, латали щебнем, щоб могли переправлятися через річку. Довгий період міст тримався», – додає понтонер.

Після того, як понтонна переправа закріплена, до неї примикають катери, а бійці займають оборону.

На понтон завантажують техніку. Для прикриття під час переправи використовують димову завісу, також зазвичай працює РЕБ.

Керують переправою два катери. В одному із них працює моторист Степан. У цивільному житті чоловік був торговим представником.

«Складність полягає в керуванні катером, причепленим до понтонної переправи, техніка на ній знаходиться, в утриманні понтонного мосту по течії, поки по ній пересувається військова техніка. Подобається робота тим, що це щось нове для мене. Раніше я був торговим представником в цивільній роботі і ніколи нічого не мав пов’язаного з катерами та водою. А тут я себе знайшов саме в цій спеціальності», – сказав Степан.

Старший солдат Ілля розповів, що переправили понтонною переправою з одного берега на інший два автомобіля марки ЗІЛ-131 для подальшого їхнього пересування по сухій місцевості.

А командир взводу Віталій додав, що найдовша понтонна переправа, яку облаштовувала бригада мала 325 метрів.

Окрім техніки, на інший берег під час навчання й тренувань переправили й десант. Роблять це за допомогою так званої «жабки» – ПТС-2.

Це плаваючий транспортер, який може перевезти до 72 людей. Його швидкість на воді – до 12-ти кілометрів. Також «жабкою» можна переправляти техніку, витримує вона до 12 тонн.

За словами командира взводу, 211-та понтонно-мостова бригада також виконувала й інші завдання, зокрема, розмінування території та будівництво укріпленнь.